Останній ривок Путіна: чи повторює Кремль помилки Гітлера

Ситуація, в якій опинився Кремль, дедалі більше нагадує становище Німеччини наприкінці Другої світової війни. У лютому 1945 року нацистська пропаганда ще намагалася переконати населення у можливості перемоги, вигадуючи аргументи про неминучий розпад коаліції союзників та появу «вундервафлі». Сьогодні ж Путін, за оцінками аналітиків, опинився у схожій пастці, намагаючись пояснити своєму оточенню та елітам, що війну ще можна виграти.

Попри те, що у грудні 1944 року німці змогли прорвати західний фронт на 100 кілометрів під час Арденської операції, це не змінило хід війни — ресурсно Німеччина програла ще у 1943 році. Аналогічно, Росія, за оцінками експертів, втратила ресурсну перевагу ще минулого року, і навіть підтримка Ірану та високі ціни на нафту не рятують ситуацію. Дефіцит російського бюджету вже перевищив плановий показник на 170%, а прогноз зростання ВВП становить лише 0,6%, промисловості — 0,4%.

У цих умовах Путін, як і Гітлер, змушений вигадувати нові аргументи для пояснення своїм елітам, чому варто продовжувати війну. Таким поясненням, ймовірно, стане «останній ривок» на Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Цей наратив покликаний запобігти будь-яким спробам оточення усунути президента РФ, а також прикрити приховану мобілізацію, яку, найімовірніше, не оголошуватимуть публічно, а проводитимуть у ручному режимі.

Концепція перемоги Путіна, схоже, полягає у проведенні «останнього ривка» з подальшим припиненням бойових дій та пропозицією переговорів, але вже з вирішеним питанням Донбасу. Однак ця стратегія має серйозну ваду — вона не відповідає на питання, що робити, якщо мирний процес не запуститься, санкції не знімуть, а коштів на продовження війни не вистачатиме. Слабкість Кремля визнають навіть у самій Росії — про це свідчить рішення зняти з виборів партію «Яблуко», яка з 1999 року жодного разу не проходила виборчий бар'єр і слугувала лише для видимості демократії.

Прагнення здійснити «останній ривок» наражається на серйозний ризик «надірватися». Путін змушений обирати між успіхом власного его та долею країни, адже наслідки такого ривка можуть бути значно серйознішими, ніж здобуття ще кількох зруйнованих міст Донбасу.