Переговори США з Лукашенком: що стоїть за санкційними поступками Мінську

Головна редакторка сайту Хартія'97 Наталія Радіна вважає, що контакти американської сторони з Олександром Лукашенком не існують окремо від переговорів із Володимиром Путіним. За її словами, домовленості про послаблення санкцій для білоруської економіки Мінськ укладає з відома Кремля. «Без дозволу з Кремля Лукашенко не пішов би на жодні переговори з американцями», — сказала вона в ефірі Radio NV.

Практичний вимір цього процесу — перелік підприємств і установ, з яких США вже зняли обмеження. Серед них авіакомпанія «Белавіа», «Білоруськалій», низка державних банків та Міністерство фінансів Білорусі. Радіна наголошує: навіть часткове скасування санкцій відкриває Росії шляхи для обходу американських обмежень, запроваджених проти неї самої. Тобто послаблення для Мінська працює і як непряме послаблення для Москви.

Другий вимір — обмін звільнених людей на економічні поступки. У вересні Лукашенко випустив 25 політв'язнів, а у відповідь Вашингтон зняв санкції з концерну «Беллесбумпром», до якого входять підприємства лісової, деревообробної та целюлозно-паперової галузей, а також велике хімічне виробництво. Радіна звертає увагу на диспропорцію: обсяг економічних поступок помітно більший за кількість звільнених. Раніше, у березні, після візиту до Мінська делегації на чолі зі спецпосланником США Джоном Коулом, на волю вийшли 250 політв'язнів, а США зняли санкції з «Білоруськалію», «Белінвестбанку» та Мінфіну Білорусі.

Окремо журналістка згадує поведінку Лукашенка на зустрічі з американськими представниками: він заявив, що політичних в'язнів у Білорусі немає. За оцінкою Радіної, це фактично означає, що репресії триватимуть, а режим не зміниться, і американська сторона з цим погодилася. Вона пов'язує таку поступливість із нещодавнім візитом Віткоффа та Кушнера до Москви, який, за її словами, завершився безрезультатно. Звідси її висновок про слабкість позиції Вашингтона, який не наважується вимагати від диктаторів реальних кроків — припинення війни в Україні, звільнення всіх політв'язнів у Білорусі та виходу Білорусі з війни.

Що це означає для України та регіону. Якщо логіка Радіної правильна, то кожне послаблення санкцій для Мінська варто читати не як ізольований жест, а як тестовий крок перед можливими поступками Москві. Для України це сигнал, що санкційний тиск на країну-агресора може стати предметом торгу, а не незмінною умовою. Для білорусів — сигнал, що звільнення політв'язнів перетворюється на валюту в торзі, де курс обміну стає дедалі вигіднішим для режиму.

Підсумок: переговори США з Лукашенком виглядають як частина ширшої розмови з Путіним, а зняття санкцій — як інструмент, який працює на два напрямки одразу. Поки що кожен раунд завершується звільненням певної кількості людей і новими економічними послабленнями, але без ознак того, що політичні репресії в Білорусі припиняються.