Трамп вагається між дипломатією та новою ескалацією: що стоїть за його заявою про Іран

За словами Трампа, він наблизився до моменту, коли доведеться вирішити, чи відновлювати широкомасштабні атаки задля завершення конфлікту. «У мене попереду велике рішення. Чи хочу я піти й знищити їх [іранський режим], чи ні? Це велике рішення. Зі мною може статися що завгодно», — сказав він.

Заява прозвучала напередодні зустрічі Трампа з лідерами шести країн Перської затоки, яка має відбутися у вівторок на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Саме ці переговори можуть визначити наступний етап війни: чи робити ставку на дипломатію, чи нарощувати військовий тиск. Якщо Трамп обере другий шлях, йому знадобиться підтримка регіональних союзників — а отже, його рішення залежить не лише від Вашингтона.

Окремо Трамп висловив задоволення результатами морської блокади, яка, за його словами, зупинила експорт іранської нафти. «Жоден корабель не вирушив до Ірану відтоді, як ми почали. Вони намагалися, і ми їх підірвали», — заявив президент США. Він також сказав, що Іран перебуває у прямому контакті зі США і, за його словами, іранці досі хочуть досягти угоди. Тобто поряд із погрозами зберігається й канал комунікації — що робить вибір між війною та домовленістю не остаточним.

Контекст для цього рішення формувався останніми тижнями. 13 серпня міністр оборони США Піт Гегсет заявив, що військові мають достатньо ресурсів, щоб безстроково підтримувати морську блокаду Ірану. Наступного дня Трамп підтвердив, що американські війська встановили блокаду Ормузької протоки й не пропускають судна без дозволу Вашингтона, а також заявив, що після завершення війни має намір оголосити протоку територією США. З іранського боку 12 серпня секретар Вищої ради національної безпеки Мохсен Резаї заявив, що Ормузька протока залишатиметься закритою, доки США не погодяться на умови Тегерана щодо припинення війни.

Ціна конфлікту теж стає дедалі відчутнішою. 15 вересня Пентагон оприлюднив перший офіційний звіт про втрати американської інфраструктури й техніки через удари Ірану, які пошкодили або знищили військові бази США у восьми країнах. А вже 16 вересня стало відомо, що за перші п'ять місяців війна коштувала американському бюджету близько $38 мільярдів прямих витрат, а її продовження потребуватиме щонайменше $2–3 мільярди щомісяця.

Отже, заяви Трампа — це не просто риторика, а сигнал про розвилку, від якої залежить і безпека регіону, і видатки платників податків у США, і світовий ринок нафти. Для України цей контекст важливий із двох причин: загострення на Близькому Сході відтягує увагу та ресурси Вашингтона, а будь-яке рішення щодо Ормузької протоки позначається на цінах на енергоносії. Найближчі дні покажуть, який із двох шляхів обере Трамп — і чи вдасться союзникам у Перській затоці схилити його до переговорів.