Перемир'я на умовах Кремля: що означає для України нова ініціатива Трампа

Останній місяць дипломатичної активності показав, що ініціатива у переговорному процесі залишається не за Києвом. Посланці Трампа відвідали Москву, а згодом Київ із новим російсько-американським планом, і обговорення фактично відбувається навколо пропозицій Кремля, які українська сторона намагається лише видозмінити. Про це свідчать як загальні ідеї заморожування конфлікту, так і окремі складові на кшталт перемир'я в повітрі чи на морі, де ініціатива вже походить від України.

Політичний фон додає складності. На з'їзді республіканців головною темою був Іран, проте прориву там не сталося — натомість загострилася ситуація навколо Ормузької протоки, що ускладнило постачання нафти на світовий ринок. Ціни на пальне в США зростають, і Трамп шукає винного, яким виявляється Україна, що завдає ударів по російській нафтопереробці. Паралельно саміти ШОС і БРІКС показали готовність Індії та Китаю долучитися до процесу щодо України, а майбутній візит Сі до Вашингтона може взагалі переформатувати переговорні рамки. На цьому тлі Трамп просить Зеленського не бити по російських НПЗ, Путіна ж ні про що не просить — і саме ця асиметрія визначає логіку подальших кроків.

Ситуація на фронті теж впливає на переговорні позиції. За даними російської сторони, кількість українських БПЛА знизилася з 7979 за останні два тижні серпня до 4989 за перші два тижні вересня, хоча це радше тимчасове явище, пов'язане з темпами виробництва та поповненням запасів. Російські запуски, за українськими даними, також скоротилися — з 3113 до 2187 одиниць — через ураження пускових установок і підприємств. Водночас перевага РФ зберігається за рахунок реактивних дронів, частка яких перевищує 70%, та балістики, не врахованої в цих розрахунках. Кремль розраховує використати цю перевагу, доки Україна не знайде засобів протидії реактивним «Гераням» і не подолає дефіцит боєприпасів.

Економічний вимір не менш чутливий. Експорт через Чорне море ускладнено для обох сторін, насамперед щодо зерна, а спроби РФ маскувати власне зерно під казахстанське в балтійських портах можуть наразитися на латвійські мита у 300% на транзит. Для України критичнішими є атаки на Одесу та залізничну інфраструктуру: саме через обвал експорту уряд зафіксував зниження надходжень до бюджету, і потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні зростатиме. Водночас у Росії зривається посівна озимих — на неможливість вивезти врожай накладається дефіцит дизпалива та бензину. Теоретично саме тут сторони могли б домовитися.

Якщо Київ не надасть власного переліку об'єктів на території РФ, які мають критичне значення і по яких готовий не завдавати ударів, російський список стане єдиним базовим документом для обговорення. Кремль, розуміючи потребу Трампа в «маленькій перемозі», вимагатиме максимуму в обмін на мінімум власних зобов'язань — наприклад, пропонуватиме нерівноцінний обмін «НПЗ на ТЕС», не відносячи залізницю чи системи водопостачання до критичної інфраструктури. Мета Москви — послабити позицію Києва щодо головного питання, формату заморожування війни.

Навіть якщо проміжну угоду буде досягнуто, вона навряд чи протримається довго, а у її зриві Москва спробує звинуватити Київ. Запобігти цьому повністю складно, але першим кроком могло б стати надсилання переліку можливих «обмінів у сфері безпеки» — з визначенням територій, які Україна зобов'язується не атакувати, в обмін на список об'єктів, які не повинна атакувати Росія. Другий напрямок — активна робота з державами, зацікавленими в імпорті українського зерна: Китаєм, Індією, Індонезією, Єгиптом, Туреччиною, Тунісом, Алжиром, В'єтнамом і Саудівською Аравією. Їхня солідарна позиція щодо відновлення експорту — це козирі в руках українських перемовників.