ЄС пропонує новий безпековий форум: що це змінить для України та Європи

Пропозицію фон дер Ляєн озвучила 16 вересня під час щорічного виступу про стан Європейського Союзу. За її словами, йдеться про новий майданчик для зустрічей лідерів, присвячений безпеці континенту, до якого долучилися б не лише країни ЄС, а й партнери зі схожими поглядами. «Ми вже давно обговорюємо формат зустрічей лідерів, присвячений безпеці нашого континенту, до якого були б залучені такі партнери, як Україна, Велика Британія, Норвегія, Канада та інші», — сказала вона.

За логікою ініціаторів, такий формат має заповнити прогалину, яку дедалі важче закривати наявними механізмами. Поштовхом стали частіші порушення повітряного простору, кібератаки та спроби диверсій, а також загальне загострення, пов'язане з повномасштабною війною Росії проти України. НАТО при цьому не поспішає посилювати відповідь, побоюючись спровокувати прямий конфлікт із Росією. Окремий чинник — напруженість у відносинах Альянсу з президентом США Дональдом Трампом: цьогоріч він погрожував анексувати Гренландію та переглядає американську військову присутність у Європі, що ставить під сумнів готовність Вашингтона й надалі підтримувати трансатлантичну співпрацю. Саме на тлі цих сумнівів фон дер Ляєн і каже, що її ініціатива стала нагальнішою через характер і масштаб ризиків.

Для України участь у такому форматі — це передусім можливість говорити про свою безпеку не як про предмет окремих домовленостей, а в ширшому колі європейських лідерів. Це не заміна НАТО і не гарантія членства, тож очікувати на автоматичні зобов'язання щодо захисту не варто. Ідеться радше про політичну платформу, де позиція Києва звучатиме постійно, а не від випадку до випадку.

Варто пам'ятати, що сама ідея Європейської ради безпеки не нова: її обговорювали ще у 1980-х, а після розбіжностей усередині ЄС щодо війни в Іраку 2003 року вона знову набула актуальності. У 2017-му її підтримували тодішній голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер і президент Франції Еммануель Макрон, але реалізувати задум завадило небажання Великої Британії долучатися до такого формату. Тепер Лондон уже не член ЄС, але саме його разом з Україною, Норвегією та Канадою бачать серед учасників — і це суттєво змінює розклад.

Підсумок: ініціатива поки що залишається пропозицією, а не рішенням, і її доля залежатиме від згоди країн-учасниць. Але сам факт її озвучення на найвищому рівні показує, що Європа шукає власні відповіді на безпекові виклики, не покладаючись цілком на НАТО та США. Для України це шанс закріпитися в європейській безпековій архітектурі — настільки, наскільки це дозволять політичні домовленості.