Перепис курей у Росії: навіщо Кремлю тотальний облік птиці

Нова постанова російського уряду зобов'язує власників особистих підсобних господарств реєструвати курей, качок, гусей, індиків, перепелів, цесарок, страусів та іншу домашню птицю. Поголів'я понад десять голів має отримати унікальний державний номер, а на зовнішній стіні курника господар власним коштом повинен розмістити табличку, видиму з відстані щонайменше півтора метра.

Офіційно йдеться про контроль епізоотичної ситуації та профілактику захворювань. Однак сама логіка обліку — від кількості голів до місця розташування — нагадує практики, за яких держава отримує повну картину про майно громадян і можливість тиску. У радянській історії вже були господарські книги сільрад 1930-х, де фіксували кожну тварину, та податкові норми 1940–1950-х, які змушували людей різати худобу, попри те що магазини порожніли.

Показово, що рішення про перепис птиці з'явилося на тлі риторики Путіна про «тваринний світ». Напередодні, пояснюючи вчителям історії причини війни, він апелював до образів косаток, ведмедів і харчового ланцюга. Це не перший такий випадок: 2014 року він порівнював Росію з ведмедем, якого хочуть посадити на ланцюг, а 2016-го відповів на слова про повернення Криму фразою про теляти та вовка. У 2018 році він розповів історію з дитинства про щура, який загнав його в кут.

Поріг у десять птахів створює юридичну межу: до десяти курей власник — звичайна людина, з одинадцятої — потенційний порушник. Бюрократична машина вимагає повідомляти про кожне вилуплене курча, загиблу чи вкрадену лисицею птицю, що перетворює ведення господарства на безперервну звітність. У ширшому сенсі ця постанова — частина моделі, за якої держава прагне контролювати не лише економіку, а й побутове життя громадян, вибудовуючи вертикаль, де зверху наказ, а знизу страх.