Чому Путін переграє Трампа: пастка поганих новин

Передвиборча кампанія в США створює для Дональда Трампа жорстку дилему: йому потрібні гарні новини для виборців, а Володимир Путін це чудово розуміє. Російський лідер використовує цю потребу як важіль тиску, вимагаючи від американського президента поступок за кожен позитивний сигнал.

Суть пастки проста: якщо Трамп не погоджується на умови Кремля, він отримує потік негативних новин, які б'ють по його рейтингу. Якщо ж погоджується — ціна виявляється настільки високою, що сама по собі стає поганою новиною. Дешевого варіанту Путін не пропонує, тож американський президент опиняється в ситуації, де будь-який вибір веде до програшу.

При цьому у США є ресурси, щоб тиснути на Москву, але вони не використовуються. Путін вправно грає в покер, тоді як Трамп комфортно почувається лише на знайомому полі — як у гольфі. Сигнали з Вашингтона, які мали б продемонструвати рішучість, Кремль не сприйняв як серйозну загрозу. Тож тепер хід за Путіним, і він, схоже, готовий підвищувати ставки на європейському напрямку.

Європа має чимало вразливих точок, але мало готовності їх захищати. Це нагадує гру ґо: один вдало розміщений камінь може загрожувати одразу на кількох напрямках. Парадокс у тому, що найсильніші збройні сили світу не гарантують стратегічної переваги — Іран, Північна Корея та Росія виграють не військовою міццю, а вмінням використовувати слабкості супротивника. Додатково Вашингтон послаблює зв'язки з союзниками — Європою, Канадою, Південною Кореєю.

Корінь проблеми не в тому, що диктатори не обмежені в засобах чи часі. Демократії програють, бо не знають, чого хочуть. Тому їм потрібні інституції, чий горизонт планування перевищує виборчі цикли, — інакше стратегічні цілі розчиняються в тактичних компромісах.