Трамп вагається між ескалацією та угодою: що стоїть за рішенням щодо Ірану

За словами Трампа, перед ним стоїть вибір: чи повертатися до широкомасштабних військових операцій із метою остаточного розгрому іранського режиму, чи ні. «У мене попереду велике рішення. Чи хочу я піти й знищити їх, чи ні? Це велике рішення. Зі мною може статися що завгодно», — сказав він.

Визначальною для подальшого курсу Вашингтона може стати зустріч Трампа з лідерами шести держав Ради співробітництва затоки — Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару, Бахрейну, Кувейту та Оману. Переговори заплановані на вівторок у Нью-Йорку, на полях Генеральної Асамблеї ООН. Очікується, що йтиметься і про післявоєнне планування, і про можливе відновлення бойових дій. Якщо США вирішать посилити військовий тиск, Трампу потрібна буде підтримка регіональних партнерів — від неї значною мірою залежатиме, наскільки рішучою буде ескалація.

Окремо президент США позитивно оцінив результати морської блокади, яка зупинила експорт іранської нафти. За його словами, від моменту запровадження обмежень жодне судно не змогло їх обійти. «Жоден корабель не вирушив до Ірану відтоді, як ми почали. Вони намагалися, і ми їх підірвали», — заявив Трамп. Водночас він зазначив, що Вашингтон підтримує прямі контакти з Тегераном і що іранська сторона, за його даними, досі прагне укласти угоду. Це поєднання тиску й переговорів і формує простір, у якому ухвалюватиметься рішення.

Контекст для цього вибору — війна, що триває з 28 лютого, коли США та Ізраїль завдали ударів по Ірану, а Тегеран відповів атаками на Ізраїль і американські бази в регіоні. Наслідки вже відчутні далеко за межами Близького Сходу: загинули тисячі людей, мільйони змушені були залишити домівки. Однією з головних цілей війни Трамп називає послаблення ядерного потенціалу Ірану. Крім того, зростання цін на нафту й газ через військово-політичну кризу стало важливим питанням для Республіканської партії напередодні проміжних виборів у листопаді.

Отже, рішення, про яке говорить Трамп, — це не лише питання військової тактики. Воно стосується і безпеки регіону, і світових енергетичних цін, і внутрішньополітичних розрахунків у США. Зустріч у Нью-Йорку покаже, чи вдасться Вашингтону заручитися підтримкою країн Затоки та який із двох шляхів — ескалація чи угода — стане основним.