Партії Залужного, Зеленського, Порошенка й Білецького очолили рейтинг — що це означає

Дослідницька компанія "Соціополіс" оприлюднила результати всеукраїнського опитування, яке моделює гіпотетичний розклад сил у Верховній Раді. Якби парламентські вибори відбулися у другій половині вересня, найбільшу підтримку отримала б потенційна партія Валерія Залужного: 13,2% від усіх опитаних і 16% серед тих, хто має намір голосувати й уже визначився з вибором.

Далі щільність результатів майже не дає розриву. Потенційну партію Володимира Зеленського підтримали б 11,4% і 13,9% відповідно, "Європейську солідарність" Петра Порошенка — 11,1% і 13,5%, а потенційну партію Андрія Білецького "Третя Штурмова" — 10,8% і 13,1%. Тобто чотири сили впираються в коридор приблизно від 13% до 16% серед визначених виборців — це радше рівний старт, ніж чиясь одноосібна перевага.

За цими лідерами розташувалися потенційна партія Кирила Буданова (9,1% серед визначених виборців) і "Розумна політика" Дмитра Разумкова (7,9%). Потенційні партії Ігоря Терехова та Михайла Федорова мають по 6%, партія Сергія Притули "24 серпня" — 4%, потенційна партія Олександра Усика — 3,6%, а "Батьківщина" Юлії Тимошенко — 3%.

Схожа картина і в президентському рейтингу. Серед тих, хто визначився з кандидатом, Зеленський і Залужний ідуть майже впритул — 23% і 22,9%. Далі розташувалися Порошенко (10,7%), Буданов (9,5%), Білецький (8,7%), Федоров (7,6%) і Разумков (6,9%).

Що з цього випливає для країни. По-перше, електоральне поле зараз розпорошене: жодна сила не має настільки широкої підтримки, щоб диктувати умови самотужки. За таких цифр у майбутньому парламенті майже неминуче доведеться домовлятися про коаліції, а отже, політичний порядок денний визначатиметься не однією програмою, а компромісом між кількома. По-друге, помітна вага нових імен і структур, які ще не мали досвіду роботи в парламенті, — це свідчення запиту на оновлення, а не на збереження статус-кво. По-третє, близькі показники Залужного й Зеленського означають, що боротьба за перше місце може вирішуватися не стільки зростанням власної підтримки, скільки перетіканням голосів від інших кандидатів.

Варто тримати в голові й рамки дослідження. Опитування проводили з 16 до 21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв'ю, в ньому взяли участь 1002 повнолітніх жителів підконтрольної Україні території, які на момент опитування перебували в країні. Максимальна теоретична похибка вибірки без урахування дизайн-ефекту становить 3,1%. Це означає, що різниця між сусідніми позиціями в рейтингу може бути в межах статистичної похибки, тому читати цифри варто як загальну тенденцію, а не як точний прогноз.

Підсумок простий: український електорат сьогодні не має одного беззаперечного лідера, а розподілений між кількома схожими за силою таборами. Саме ця фрагментованість, а не конкретні відсотки, і буде головною особливістю майбутньої виборчої кампанії.