Партія Білецького входить у четвірку лідерів: що це означає для виборів

За даними дослідницької компанії «Соціополіс», розрив між чотирма політичними силами перебуває в межах статистичної похибки. Потенційна партія Валерія Залужного має підтримку 13,2% усіх опитаних, або 16,0% серед тих, хто визначився та готовий прийти на дільниці. Потенційна партія Володимира Зеленського отримує 11,4% (13,9%), «Європейська Солідарність» Петра Порошенка — 11,1% (13,5%), а «Третя Штурмова» Андрія Білецького — 10,8% (13,1%). Дані стосуються середини вересня 2026 року.

Для людей це передусім означає, що політичне поле знову ущільнюється: жодна з провідних сил не має відчутного відриву, а отже, конфігурація майбутнього парламенту залежатиме від того, наскільки вдало гравці зможуть домовлятися про коаліції. Вихід на перші позиції партії, побудованої навколо військового керівника, свідчить про запит суспільства на представництво людей із безпосереднім досвідом оборони країни — і це може змінити звичні підходи до формування порядку денного.

Друга група переслідувачів помітно відстає: потенційну партію Кирила Буданова підтримують 7,5% опитаних, «Розумну політику» Дмитра Разумкова — 6,5%. Далі йдуть потенційні партії Ігоря Терехова та Михайла Федорова (по 4,9%), «24 серпня» Сергія Притули (3,3%), потенційна партія Олександра Усика (3%) і ВО «Батьківщина» (2,5%). Ще 9,5% респондентів не визначилися з вибором, 6,6% не брали б участі у голосуванні, а 1,6% зіпсували б бюлетень.

Такий розподіл показує, що значна частина електорату залишається нестійкою. Саме ці невизначені виборці та ті, хто вагається між сусідніми за рейтингом силами, можуть вирішити підсумок кампанії. Для партій це означає потребу говорити не лише до свого ядра, а й до тих, хто ще не знайшов свого представника.

Варто нагадати, що Третій армійський корпус Білецького під час операції «Вівальді» зірвав задум росіян на Донецькому напрямі: окупанти мали намір оточити пояс міст-фортець на Донбасі двома «клешнями» з півночі та півдня, але зазнали фіаско. Цей військовий контекст, імовірно, і додає політичній силі впізнаваності.

Підсумок: рейтинги засвідчують не так переможця, як нову рівновагу сил. Якщо вона збережеться до виборів, Україна може отримати парламент, де жодна сила не матиме простої більшості, а ключову роль відіграватимуть переговори та здатність чути виборця, який ще не визначився.