Що насправді стоїть за рейтингом довіри до Зеленського: розбір соціологічних парадоксів

Останні опитування КМІС зафіксували 54% довіри до Володимира Зеленського, і це викликало хвилю критики в соцмережах. Частина аудиторії відреагувала звинуваченнями в продажності соціологів, хоча подібні закиди лунали й у 2019 році — і тоді результати виборів підтвердили професійність провідних центрів. Самі по собі цифри одного дослідження мало що означають: надійніша картина вимальовується лише з порівняння даних кількох соціологічних центрів і виділення спільних тенденцій.

Розбіжності між опитуваннями здебільшого зумовлені методикою — особливостями вибірки, способом збору даних, статистичною похибкою — а не маніпуляціями. Водночас буває й проблема програмування анкети замовником. КМІС, наприклад, у пресрелізах чесно вказує наявність замовника, чого не роблять усі центри. У випадку з опитуванням про довіру президенту виконавчий директор КМІС Антон Грушецький наголосив, що питання про довіру Зеленському інститут додав з власної ініціативи: дослідників цікавила реакція суспільства на зміну політичної ситуації — завершення ажіотажу навколо Михайла Федорова та початок скандалу навколо розслідування НАБУ «Форест Гамп». Опитування тривало з 21 серпня по 10 вересня 2026 року.

Ключ до розуміння рейтингів — амбівалентність думок респондентів. Показовий приклад: опитування центру «Рейтинг» наприкінці липня, в розпал історії зі звільненням Федорова з посади міністра оборони, показало, що 72% засуджують це рішення, але 59% водночас довіряють президенту, який його ухвалив. Схожа логіка простежується і в даних КМІС: у травні 2026 року зміну президента після завершення війни підтримували дві третини опитаних, а наприкінці липня 27% хотіли зміни вже зараз, тоді як 47% — лише після війни. Серед нинішніх 54% прихильників президента лише 18% довіряють йому повністю, а 36% — «скоріше». Ще в травні повна довіра сягала 33%, тобто її частка скоротилася майже вдвічі, тоді як часткова зросла. Восьмеро відсотків респондентів за цей час узагалі втратили довіру.

Обвали рейтингу траплялися — зокрема, на 10% після оголошення матеріалів операції НАБУ «Мідас» у листопаді минулого року. Але вже за кілька тижнів президент компенсував втрати завдяки публічній протидії мирному плану Трампа. Далі коливання повторювалися з меншою амплітудою: що частіше виникають скандали, то слабше вони впливають. Помітний і інший феномен — українці гостріше реагують на кадрові рішення, ніж на корупційні історії. Найбільше падіння довіри за час повномасштабної війни сталося з грудня 2023-го до травня 2024 року — з 77% до 59%, і було пов'язане зі звільненням Валерія Залужного. Історія з Федоровим коштувала рейтингу 6% — з 61% до 55%.

Важливий і методологічний контекст. Масштабна міграція деформувала соціально-демографічну структуру суспільства, що ламає традиційні моделі вибірки, а значна частина людей неохоче відповідає на політичні питання. До того ж сталі бази телефонних респондентів, які рідко оновлюються, можуть створювати ефект відсутності змін. Це не означає, що опитування втрачають сенс: вони фіксують загальні тенденції та коливання думок активної частини суспільства. Але абсолютизувати цифри окремих досліджень не варто — як і плутати власне ставлення до політиків зі станом громадської думки.