Смертний вирок Асаду: чи стане експрезидент розмінною монетою у грі Москви і Дамаска

12 серпня 2026, 09:36 ·766 слівредакція

Суд у Дамаску заочно засудив Башара Асада до смертної кари. Рішення ухвалене за два дні після угоди з Росією про її військові бази в Сирії, тож питання про можливу екстрадицію експрезидента постає особливо гостро.

Вирок, оголошений сирійським судом, стосується не лише Асада, а й його кузена Атефа Наджиба, який керував провінцією Дераа, де 2011 року розпочалися перші протести Арабської весни. Саме підрозділи Наджиба, за даними слідства, здійснювали масові розстріли цивільних під час громадянської війни, що тривала з 2011 до 2024 року.

Нова влада Сирії на чолі з президентом Ахмедом аль-Шараа опинилася в делікатній ситуації. З одного боку, для сунітської більшості, яка десятиліттями потерпала від дискримінації з боку алавітської меншини Асадів, вирок є актом справедливості. З іншого — колишній бойовик, який тепер позиціонує себе як лідер національного примирення, ризикує втратити довіру західних партнерів, що підтримали його курс. Адже страта Асада може бути сприйнята як повернення до радикальних методів.

Показово, що рішення суду збіглося з укладенням угоди між Дамаском і Москвою про статус російських військових об'єктів. Авіабаза «Хмеймим» та порт «Тартус» переходять під цивільний контроль Сирії, однак російські військові залишаються там у форматі «спільних тренувальних центрів». Кремль, який відхилив попередній запит на екстрадицію Асада, опинився перед складним вибором: зберегти стратегічні бази в Середземномор'ї чи підтримати колишнього союзника.

Економічний аспект додає інтриги. Попри заяви про віддалення від Москви, Сирія збільшила закупівлю російської нафти на 75% — до 60 тисяч барелів на добу. Це відбувається на тлі американського ембарго на російське паливо, що робить Сирію одним із каналів збуту для РФ. Власних енергоресурсів Дамаску бракує для відбудови країни після 14 років руйнувань, тож залежність від російських поставок, ймовірно, збережеться надовго.

Таким чином, смертний вирок Асаду — це не лише акт правосуддя, а й інструмент тиску на Кремль. Дамаск демонструє, що готовий використовувати питання екстрадиції як важіль у переговорах про умови російської присутності. Однак Москва, яка вже одного разу відмовилася видавати експрезидента, навряд чи поступиться, адже бази в Сирії — ключовий елемент її впливу на Близькому Сході.