США розблокують $43 млн Білорусі: що стоїть за візитом посланника Трампа до Лукашенка

Розмова тривала три години. Разом із Джоном Коулом до Мінська прибули представник Держдепу Крістофер Паніко та радниця зі стратегічних комунікацій апарату спеціальних посланників Білого дому з питань України й Білорусі. Головною темою стало розблокування $43 млн, які з 2021 року лежать на рахунках американського Citibank.

Ці гроші застрягли там після того, як США ввели санкції проти «Беларуськалия» — виробника калійних добрив. Коул підтвердив, що Вашингтон почув нещодавню заяву Лукашенка про потребу повернути кошти, і запевнив, що робота вже триває. «Ми звернулися до банку з проханням розморозити ці кошти. Зараз розробляємо механізм, як це зробити. Щойно ми дістанемо конкретну відповідь від банку, ми одразу вам повідомимо», — сказав він.

Що це означає на практиці? Сума для білоруської економіки не критична, але сам факт розморожування став би символічним жестом: він показав би, що Вашингтон готовий торгуватися з Мінськом навіть без зміни політичного курсу. Для звичайних білорусів прямої вигоди з $43 млн не буде — гроші належать підприємству, а не людям. Але якщо механізм справді запрацює, це відкриє шлях до ширших домовленостей: від доступу до американських банків до пом'якшення санкцій на добрива, які є однією з ключових статей білоруського експорту.

Окремо на зустрічі йшлося про політв'язнів. Лукашенко тут не змінив позиції: «Жодних політв'язнів у Білорусі немає, бо немає такої статті в нашому законодавстві». Ця формула відома давно, і вона фактично унеможливлює будь-який предметний діалог про долю сотень людей за ґратами. Показово, що Коул раніше сам розповідав, як на інших зустрічах пив із Лукашенком горілку й говорив «на його стилі», аби домогтися звільнення політв'язнів. Тепер цей неформальний підхід не дав видимого результату — принаймні публічно.

Для України така активність Вашингтона в Мінську має подвійне значення. З одного боку, Білорусь залишається плацдармом для російських операцій, і будь-яке ослаблення тиску на режим викликає занепокоєння. З іншого — розмови про гроші й політв'язнів свідчать, що США шукають канали впливу на Лукашенка, а не лише ізолюють його. Чи перетвориться це на реальний важіль — залежить від того, чи побачить світ конкретні кроки: розблоковані рахунки й випущені люди, а не лише анонси.

Поки що результат один — обіцянка повідомити, щойно банк дасть відповідь. Решта залишається на рівні слів.