Суд зупинив будівництво бальної зали Трампа в Білому домі: що це означає

8 серпня 2026, 12:08 ·298 слівредакція

Апеляційний суд США заблокував масштабний проєкт будівництва бальної зали на території Білого дому. Рішення ухвалено 7 серпня, і воно ставить питання про межі повноважень президента щодо історичної резиденції.

Судова суперечка навколо будівництва бальної зали в Білому домі, вартість якої оцінюють у 400 мільйонів доларів, вийшла на новий рівень. Апеляційний суд у Вашингтоні двома голосами проти одного визнав, що адміністрація Дональда Трампа не мала права розпочинати роботи без схвалення Конгресу. Це означає, що виконавча влада не може самостійно ухвалювати рішення про зміни такого масштабу в історичній будівлі, навіть якщо фінансування надходить із приватних джерел.

Конфлікт виник після того, як Національний фонд збереження історичної спадщини подав позов проти знесення Східного крила Білого дому. Раніше федеральний суддя вже зупиняв надземні роботи, дозволяючи лише підземну частину. Тепер апеляційна інстанція підтвердила заборону на весь проєкт загалом, але надала адміністрації 14 днів на подання апеляції до Верховного суду.

Міністерство юстиції США наполягає, що суди не мають втручатися у проєкт, який фінансується приватними особами. Представники відомства також наголошують на питаннях національної безпеки, стверджуючи, що старе Східне крило не забезпечувало достатнього захисту для президента та персоналу. Трамп, своєю чергою, пообіцяв негайно оскаржити вердикт і пояснив у соцмережі Truth Social, що нова зала площею 8360 квадратних метрів — більша за футбольне поле — вдвічі якісніша за початковий проєкт.

Головний ризик цієї ситуації полягає не лише в долі конкретного будівництва, а в прецеденті, який вона створює. Якщо президент може вільно зносити історичні частини резиденції без згоди законодавців, це відкриває двері для подібних дій у майбутньому. Поки Верховний суд не визначиться з апеляцією, будівництво залишається замороженим, а питання про баланс влади між гілками управління у питаннях національної спадщини — відкритим.

Для України цей кейс важливий як приклад того, як судова система може стримувати виконавчу владу навіть у питаннях, що здаються суто внутрішніми для країни. Рішення американського суду демонструє: навіть найвищі посадовці не можуть ігнорувати встановлені процедури, коли йдеться про об'єкти, що мають історичну та символічну цінність.