Терор як стратегія: що Путін намагається досягти ударами по цивільних

·384 слівредакція
Світ

Масовані удари по українських містах мають на меті не лише руйнування інфраструктури, а й деморалізацію суспільства. Експерти пояснюють, чому Кремль робить ставку на терор і як це пов'язано з відсутністю успіхів на фронті.

Російські війська продовжують систематично обстрілювати цивільну інфраструктуру України, намагаючись досягти того, чого не вдається на полі бою. За словами виконавчого директора Українського центру безпеки та співпраці Дмитра Жмайла, Кремль свідомо робить ставку на терор проти мирного населення, копіюючи при цьому українські тактичні підходи.

Головна мета таких ударів — сформувати в українців відчуття безвиході та переконати, що опір не має сенсу. Особливо це стосується обстрілів енергетичної інфраструктури, які можуть спричинити локальні блекаути. Паралельно росіяни активізують інформаційно-психологічні операції, зокрема кампанії проти територіальних центрів комплектування, намагаючись підштовхнути людей до протестів і тиску на владу з вимогою припинити війну на будь-яких умовах.

Втім, як зазначає експерт, такий розрахунок хибний, оскільки він ігнорує зрілість українського суспільства та його здатність до спротиву. На відміну від Росії, де влада спирається на внутрішній терор, в Україні діють демократичні механізми, які дозволяють суспільству консолідуватися навіть у найскладніші періоди.

Показово, що інтенсивні обстріли відбуваються на фоні практично повної стагнації на фронті. За останній місяць російським військам вдалося просунутися лише на 36 квадратних кілометрів, ціною величезних втрат. Саме тому Кремль робить ставку на ракетний терор, зокрема на використання балістичних ракет "Іскандер", виробництво яких Росія нарощує. За оцінками фахівців, РФ спроможна запускати близько 100 таких ракет щомісяця, що змушує український бізнес адаптувати логістику та схеми зберігання товарів.

Поточна фаза війни нагадує поєдинок двох боксерів, де удари будуть тривати постійно, а переможе той, хто витримає першим. Саме від стійкості українського суспільства та здатності адаптуватися до нових загроз залежатиме не лише військова, а й дипломатична позиція України після завершення активних бойових дій.

Читайте також