Трамп на Генасамблеї ООН говоритиме про Іран і Газу: що це означає

За словами американського посла, президент США має намір використати трибуну ООН, щоб обґрунтувати потребу зупинити Іран на шляху до отримання ядерної зброї. Окремого блоку в промові буде присвячено ситуації в Газі — зокрема 20-пунктному мирному плану, який просуває адміністрація.

Зазначена тема звучить не у вакуумі: у межах візиту до ООН Трамп має зустрітися з лідерами шести арабських країн Перської затоки. Ці консультації відбуваються на тлі того, що Вашингтон зважує свої подальші кроки в конфлікті з Іраном. Для країн регіону це означає необхідність визначатися, наскільки далеко вони готові йти разом із США, а для самої адміністрації — шукати підтримку серед тих, хто найбільше залежить від стабільності в зоні Перської затоки.

Окрім того, у Трампа заплановані двосторонні зустрічі з прем'єр-міністром Великої Британії Енді Бернемом та прем'єр-міністеркою Японії Санае Такаїсі. Обидві країни — ключові союзники Вашингтона, і порядок денний таких розмов зазвичай виходить за межі однієї теми: від безпеки до торгівлі та спільних позицій у міжнародних інституціях.

Фон, на якому готується виступ, додає йому ваги. За новим дослідженням Конгресу США, рішення Трампа розпочати війну проти Ірану коштувало американським платникам податків близько $38 млрд прямих витрат за перші п'ять місяців бойових дій. У звіті також ідеться, що війна виснажила запаси боєприпасів, а на їх відновлення може піти п'ять років або більше. Це знижує спроможність збройних сил відповідати на черговий великий конфлікт. Подібні висновки містяться й у дослідженні генерального інспектора Пентагону, який зауважив, що промислова база не встигає покривати дефіцит боєприпасів.

Отже, промова на Генасамблеї — це не лише декларація зовнішньополітичних пріоритетів. Вона задає рамку для подальших рішень: чи вдасться Вашингтону заручитися підтримкою арабських країн, як реагуватимуть союзники та якою ціною дається курс на стримування Ірану. Для України ці сигнали теж важливі — вони впливають на те, скільки уваги й ресурсів США залишать на інші напрями.