Війна США та Ірану: чому Трамп зайшов у глухий кут і який вихід можливий

Нові удари США по Ірану, завдані наприкінці липня, та чергові погрози з Білого дому не змусили Тегеран повернутися до переговорів. Водночас дипломатичний шлях, який Дональд Трамп називав потенційним проривом до «історичного миру» на Близькому Сході, теж зайшов у глухий кут — нечітко сформульований меморандум про взаєморозуміння провалився.

Як зазначають аналітики, у Трампа залишається два неприйнятні варіанти: ризикувати життями сотень військових у наземній операції або визнати, що Іран фактично контролює Ормузьку протоку. «Ми справді опинилися в скрутному становищі», — констатує Лайл Голдштейн із аналітичного центру Defense Priorities. Війна має серйозні наслідки не лише для сторін конфлікту: закриття протоки для цивільних суден загрожує скороченням світових запасів нафти, стрімким зростанням цін на пальне та дефіцитом скрапленого газу в Європі взимку.

У США конфлікт може стати визначальним для другого терміну Трампа. Опитування CNN/SSRS показало, що рівень схвалення його політики щодо Ірану та цін на бензин не перевищує 30%. Такі цифри загрожують республіканцям поразкою на проміжних виборах у листопаді та підривають ключову обіцянку Трампа виборцям — полегшити фінансовий тягар.

Вихід із ситуації, на думку експертів, можливий через компроміс: США уникають визнання стратегічної поразки, а Іран зберігає контроль над протокою. Одним із варіантів є створення міжнародної інституції, де країни Перської затоки, включно з Іраном, спільно управлятимуть торгівлею та стабілізуватимуть ціни на нафту. Інша перспектива — розширення дипломатичних зусиль за участю третіх країн, зокрема європейських та азійських держав, які також потерпають від кризи.

Однак Трамп серйозно послабив трансатлантичний альянс: він не консультувався з союзниками перед початком війни, яку вони вважають незаконною, і дорікав їм за відмову приєднатися. Через це європейські лідери не мають стимулів допомагати Вашингтону. Водночас Іран, за словами аналітика Есфандьяра Батмангеліджа, не відкидає пропозицій Оману, але побоюється, що втратить контроль над протокою, поки США продовжують ескалацію. «Іран, ймовірно, дозволить нормалізувати ситуацію в протоці в якийсь момент. Це в їхніх інтересах. Але не робитимуть цього, доки не вважатимуть, що американці засвоїли урок», — зауважує він.

Якщо Вашингтон і Тегеран не знайдуть виходу з руйнівного циклу, іншим країнам доведеться брати ініціативу на себе — ціна бездіяльності стає надто високою.