Хто насправді «винний» у цінах на бензин: чому Україна тут ні до чого

Логіка цього звинувачення будується на ударах українських сил по російських нафтопереробних заводах. Мовляв, саме вони й спричинили стрибок цін на світовому ринку. Проте така версія не витримує перевірки фактами: корінь нинішньої нафтової та інфляційної кризи лежить в іншому місці — у війні США з Іраном, яка дедалі більше виходить з-під контролю.

Ключ до розуміння ситуації — у географії морських шляхів. Іран та його союзники тримають під контролем дві критичні артерії світової торгівлі. У лютому Тегеран перекрив Ормузьку протоку, а вже цього місяця єменські хусити заблокували Баб-ель-Мандебську протоку. У результаті виявилося відрізаним Червоне море, а разом із ним і Суецький канал — один із найзавантаженіших торгових маршрутів планети.

Для пересічних людей це означає не абстрактні геополітичні маневри, а цілком конкретні цифри на табло автозаправок і у платіжках за товари. Коли вантажі змушені йти в обхід, дорожчає логістика, а за нею підтягуються ціни на пальне, продукти й промислові товари. Подорожчання пального у США до 110–145 доларів за заправку пікапа — лише найпомітніший прояв цього ланцюжка.

Назва Баб-ель-Мандебської протоки перекладається як «Брама сліз». Історично ці води були відомі як небезпечні: тут сталося чимало корабельних аварій, які коштували людям життя й здоров'я. Нині ця назва набуває нового, зловісного змісту — як метафора війни США та Ізраїлю проти Ірану і того хаосу, що за нею послідував. Хто контролюватиме цю протоку, багато в чому визначить і результат самого конфлікту.

Отже, спроба пояснити зростання цін ударами по російських НПЗ — це радше політичний жест напередодні виборів, аніж аналіз причин. Реальний тиск на світовий ринок створюють блокада двох морських коридорів і війна, що розгортається навколо них. І саме від того, як швидко вдасться розблокувати ці шляхи, залежатиме, скільки коштуватиме пальне — і в США, і в Україні, і в решті світу.