Хто стане генпрокурором: чому Венедіктова і Костін не втрималися та кого шукає Зеленський

Київ шукає нового очільника прокуратури, і це питання виходить за межі кадрової ротації. Від того, кого президент Володимир Зеленський внесе на розгляд Верховної Ради, залежатиме, хто наглядатиме за резонансними справами, як розподілятимуть повноваження між Офісом президента та відомством і наскільки самостійно прокуратура ухвалюватиме рішення у справах, чутливих для влади.

Політолог Володимир Фесенко в інтерв'ю Radio NV окреслив логіку цього пошуку. За його словами, один із народних депутатів, критик влади, ще минулого тижня говорив йому, що Зеленський шукатиме власну кандидатуру і не покладатиметься на рекомендації умовного Татарова, Буданова чи когось іншого. Водночас сам політолог сумнівається, що така «своя» людина в президента вже є. «І зараз я думаю, що він шукає нового Кравченка — такого ж молодого… Зеленському подобаються молоді керівники, енергійні люди, люди нового покоління. Але такого, який би, по-перше, не контролював прокуратуру», — сказав Фесенко.

Серед імовірних кандидатів називають керівників обласних прокуратур, зокрема Олексія Хоменка. Проте, за оцінкою політолога, президент навряд чи хоче бачити на чолі відомства людину, яка вже працює в системі й здатна швидко взяти її під особистий контроль. «Йому потрібна людина, яка буде залежати від Офісу президента, зобов'язана президенту особисто цим призначенням, якою можна керувати», — пояснив він.

Причину, чому Ірина Венедіктова та Андрій Костін не втрималися на посаді, Фесенко вбачає в самій природі відомства. Обидва були політичними призначенцями Зеленського, але залишалися «чужими» для прокуратури, яка є «дуже замкненою корпоративною системою». «От за моїми спостереженнями, всі політичні призначенці, які були на чолі прокуратури — і [Юрій] Луценко за [президентства Петра] Порошенка, потім Венедіктова, Костін — усі програли. Вони програли зокрема і тому, що прокуратура їх не прийняла, вона їх вичавила. І вони не виправдали сподівань президента», — зазначив політолог.

За його словами, «свого» прокуратура радше прийме, але Зеленському потрібно, щоб новий генпрокурор не був «занадто сильним» і залежав від нього «самим фактом свого призначення». Водночас повного контролю над відомством, за оцінкою Фесенка, не буде: «Я думаю, що зараз такого повного контролю, як раніше, [не буде]. Насправді ніколи не було повного контролю у Зеленського над прокуратурою і зараз, думаю, теж не буде. Але, тим не менш, він хоче все ж таки цей контроль зберігати».

Коло кандидатів окреслюють і джерела NV. 14 вересня вони повідомили, що серед претендентів — заступник генпрокурора і колишній виконувач обов'язків генпрокурора Олексій Хоменко, ексзаступник генерального прокурора Гюндуз Мамедов та колишній заступник голови СБУ і колишній заступник генпрокурора Віктор Трепак. Шанси отримати посаду є і в очільника Хмельницької обласної прокуратури Антона Ковальського. Водночас співрозмовники наголошують, що остаточного рішення щодо кандидатури наразі немає.

Процедурно все вирішує парламент: президент вносить кандидатуру на розгляд Верховної Ради, і після схвалення видає указ про призначення Генерального прокурора. Тож для громадян ідеться передусім про те, наскільки незалежно від Офісу президента працюватиме відомство, яке визначає долю багатьох резонансних справ.