Рекордні 355 місць для «Єдиної Росії»: що це змінює для Росії та України

·211 слівредакція
Рекордні 355 місць для «Єдиної Росії»: що це змінює для Росії та України

Парламентські вибори в Росії завершилися з результатом, який дає партії влади можливість ухвалювати будь-які рішення одноосібно. Розбираємо, що це означає на практиці.

За підрахунком понад 95% бюлетенів «Єдина Росія» долає позначку у 50% голосів. Це дає їй 355 мандатів у Держдумі — найбільше за всю історію партії. Такий розклад дозволяє ухвалювати закони й навіть вносити поправки до конституції без підтримки інших фракцій.

Формально в парламенті залишаються інші сили, зокрема КПРФ та ЛДПР, але їхня роль ухвалення рішень не змінює: з ключових питань вони підтримують Кремль. Тобто йдеться не про посилення контролю над законодавчим органом у змаганні з опозицією, а про остаточне оформлення ситуації, коли жодних стримувань усередині системи не залишається.

Голосування супроводжувалося скандалами. Частина росіян після оголошення результатів говорила про підтасування цифр. За їхніми словами, влада фальсифікувала результати й раніше, але цього разу робила це значно відвертіше. Окремий випадок — учителька, яку, за її словами, змушували прийти на ділянку, а згодом вона виявила, що її голос уже враховано. У Чечні Рамзан Кадиров отримав 99,85% голосів.

Для України важливий інший вимір цих виборів: Кремль проводив їх і на окупованих територіях. Міжнародна спільнота засудила це, а в МЗС Польщі назвали таке голосування незаконним. Це означає, що Росія намагається закріпити окупацію не лише силою, а й через власні бюрократичні процедури — і саме тому реакція партнерів України на цей факт має значення не менше за сам результат.

Практичний наслідок для Росії — прискорення ухвалення рішень, які раніше потребували хоча б формальних узгоджень. Для людей усередині країни це означає подальше звуження простору для будь-якого публічного невдоволення: скарги на фальсифікації вже нічого не змінюють у розподілі мандатів.

Підсумок: результат виборів не створює нової політичної реальності, а фіксує вже наявну. Головне питання тепер не в тому, хто має більшість у Держдумі, а в тому, як швидко ця більшість використає свої можливості — зокрема щодо окупованих територій України.

Читайте також