Чому стратегія тиску на Путіна не спрацювала: аналіз Foreign Policy

Західні партнери виходили з припущення, що зростання втрат на полі бою та економічних збитків змусить Росію шукати компроміс. Однак, як зазначають аналітики Foreign Policy, Путін керується не раціональними міжнародними розрахунками, а логікою збереження власного режиму. Оскільки Кремль не досяг жодної зі своїх військових чи політичних цілей, реальні переговори для нього стали б загрозою особистій владі.

Автократичні режими здатні витримувати значно більший тиск, ніж демократичні уряди. Це підтверджує ситуація з паливною кризою в Росії. Українські далекобійні дрони з початку року атакували нафтопереробні підприємства близько 200 разів, вивівши з ладу вісім із десяти найбільших НПЗ. Виробництво бензину впало приблизно на третину нижче за попит, у більшості регіонів запроваджено обмеження на продаж пального. Навіть Путін публічно визнав наявність дефіциту.

Паливна криза створює внутрішню напругу в Кремлі: вона підриває фінансову базу лояльності еліт і змушує владу посилювати контроль. У таких умовах будь-який компроміс силовики можуть сприйняти як слабкість, тому авторитарна логіка вимагає не переговорів, а ескалації. Кремль покладається на посилення балістичних ударів по Україні, масовані атаки на енергетичну інфраструктуру (лише по об'єктах «Нафтогазу» з початку року завдано 250 ударів) та гібридний тиск на Європу. Водночас в Росії зростає кількість справ про держзраду, розширюються повноваження силовиків, обмежується доступ до Telegram і WhatsApp.

Переломний момент для диктатора, як свідчить історія автократій, настає лише тоді, коли кілька гострих криз виникають одночасно. Кампанія проти нафтопереробки створила таку напругу, однак до реальних переговорів ще далеко. Захід має одночасно закривати дефіцит української ППО та посилювати економічний тиск на РФ, зокрема бити по військовій промисловості, залізницях, портах та інших джерелах доходів Кремля.

«Стратегічне завдання Заходу полягає в тому, щоб створити кризи на кількох напрямах і утримувати їх досить довго, щоб коаліція, яка підтримує Путіна при владі, дійшла висновку, що продовження війни становить велику загрозу для її виживання. Лише тоді переговори стануть політично можливими», — підсумовують автори.