День рятівника в Україні: що стоїть за привітаннями під час війни

День рятівника — професійне свято не лише для співробітників аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони та інших спеціальних формувань. Його відзначають і ті, хто долучився до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту життя і здоров'я людей. Зараз це свято має виразний воєнний вимір, адже рятувальники працюють у режимі, коли їхні звичайні завдання ускладнені постійною загрозою повторних ударів.

Президент Володимир Зеленський привітав рятувальників і відзначив найкращих державними нагородами. У зверненні він наголосив, що після кожного російського удару люди отримують реальну допомогу: «Завжди на місці ДСНС України, завжди в людей перша екстрена допомога та підтримка. І це завжди справжній героїзм – часто під загрозою повторних російських ударів буквально кожного дня 24/7 гасити пожежі, ліквідовувати наслідки обстрілів, знешкоджувати залишки російських боєприпасів». За словами глави держави, без рятувальників неможливо уявити, щоб Україна вистояла протягом цих років війни. Він зазначив, що сьогодні в лавах ДСНС 56 тис. фахівців, з них понад десять тисяч жінок, і назвав їхню службу «надзвичайним служінням добру і людяності». Від початку повномасштабної війни майже тисяча рятувальників отримала державні нагороди, шестеро відзначені Золотою Зіркою Героя України, двоє з них — посмертно.

Про масштаб щоденної роботи свідчать і оцінки інших посадовців. Керівник Офісу Президента Кирило Буданов зауважив, що за буденними новинами про «ліквідацію наслідків обстрілів» стоять години важкої праці на згарищах, розбирання зруйнованих будинків і пошук людей під завалами. Він подякував рятувальникам за стійкість і кожне врятоване життя. Міністр оборони Євгеній Хмара наголосив, що під час війни та щоденного російського терору робота служб порятунку є критично важливою, і нагадав, що Росія свідомо б'є по цивільній інфраструктурі та повторно атакує місця, де вже працюють рятувальники. Командувач Національної гвардії Олександр Півненко додав, що за кожною цифрою врятованих стоять чиєсь життя, родина і дім, а підрозділи ДСНС від початку повномасштабної війни здійснили сотні виїздів, аби врятувати тисячі людей.

Для громад, особливо прифронтових, ці слова — не лише ритуал. Рятувальники залишаються однією з небагатьох служб, присутність якої люди відчувають фізично: після удару саме вони розбирають завали, гасять пожежі та знешкоджують нерозірвані боєприпаси. Їхня робота прямо впливає на те, чи вдасться врятувати поранених, чи відновиться критична інфраструктура, чи зможе громада повернутися до бодай часткового нормального життя. Водночас постійні загрози повторних атак означають, що кожен виїзд — це ризик для самих фахівців, а отже, потреба в захисті, техніці та відновленні ресурсів залишається гострою.

Отже, День рятівника цьогоріч — це не лише привітання, а й нагадування про системну залежність країни від людей, які щодня працюють там, звідки інші намагаються вибратися якнайшвидше. Від того, наскільки держава підтримуватиме цю службу, залежить і безпека цивільних, і здатність України триматися далі.