Дві опозиції Путіну: чому Кремль боїться не лібералів

За словами керівника аналітичного центру «Ділова столиця» Вадима Денисенка, в Росії діють дві опозиції. Ліберальна, яка є слабкою та наляканою, не готова до вуличних протестів чи силових зіткнень. Натомість друга — ура-патріотична — складається з людей, які позиціонують себе як більші росіяни, ніж сам Путін. Денисенко оцінює їхню чисельність приблизно у 20% населення.

Ці ура-патріотичні активісти, за його словами, є пасіонарними та дієвими, і багато з них нині налаштовані антипутінськи. Саме вони, а не ліберали, викликають найбільше занепокоєння в Кремля. Ліберальна опозиція найближчим часом навряд чи зможе суттєво вплинути на ситуацію, тоді як ура-патріоти мають реальні можливості скористатися послабленням режиму для гри у внутрішню політику.

Денисенко також зазначив, що рівень підтримки ліберальних ідей у Росії залишається стабільним із 2020 року — на рівні 22–25%. Водночас влада продовжує тиск на опозиційні сили: Верховний суд РФ скасував реєстрацію партії «Яблуко» на виборах до Держдуми, а щонайменше 23 політиків позбавили права балотуватися, часто через формальні звинувачення у демонстрації символіки, пов’язаної з Олексієм Навальним.

Окремим сигналом є зближення Путіна з радикальними націоналістичними колами, зокрема з Костянтином Малофеєвим та Олександром Дугіним. Журналіст Михайло Фішман називає Малофеєва «маяком», до якого дедалі ближче підходить російський диктатор. Хоча сам Путін, на думку Фішмана, не поділяє їхньої ідеології, його політичний курс дедалі більше змикається з цією фракцією, що проявляється у риториці про ядерну війну.

Показовим прикладом небезпеки ура-патріотичної опозиції став заколот Євгенія Пригожина у червні 2023 року. Тоді бойовики ПВК «Вагнер» захопили військові об’єкти в Ростові-на-Дону та Воронежі й рушили на Москву, зупинившись лише після переговорів із Лукашенком. Пізніше Пригожин загинув в авіакатастрофі, а чисельність вагнерівців, за даними британської розвідки, скоротилася вдесятеро.

Таким чином, внутрішня ситуація в Росії залишається напруженою: ліберальна опозиція слабка, а радикальні патріоти, здатні на рішучі дії, перебувають під пильним наглядом Кремля. Саме вони можуть стати головним викликом для режиму у разі його ослаблення.