Іран планував балістичний удар по українському порту: як дипломатія запобігла ескалації

За даними західних та іранських офіційних джерел, Тегеран серйозно розглядав варіант завдання ракетного удару по українському порту. Приводом стала атака України на іранське торговельне судно в Каспійському морі, яка сталася минулої суботи. Іранські посадовці тоді пообіцяли помсту. Очікувалося, що удар буде символічним — із застосуванням балістичної ракети з невеликою боєголовкою, щоб завдати відносно незначної шкоди, але будь-який такий обстріл міг би стати «драматичною ескалацією» та спровокувати ширший конфлікт.

Напруженість почала спадати після телефонної розмови міністрів закордонних справ України та Ірану 28 липня. Андрій Сібіга назвав атаку на судно ненавмисною та наголосив, що Україна не прагне ескалації. У відповідь іранський міністр Аббас Арагчі заявив, що Іран також не зацікавлений у загостренні, однак «будь-який напад на наших громадян або інтереси є неприйнятним» і вимагає відшкодування збитків. Паралельно Арагчі провів консультації з головною дипломаткою ЄС Каєю Каллас.

Аналітики, наближені до іранського уряду, зазначають, що всередині країни точилися дискусії: одні політики закликали до симетричної відповіді, інші — до стриманості. «Україна — це не маленька, незначна країна. Вона має військовий досвід та матеріально-технічне забезпечення з боку Америки та Європи. Ми нічого не виграємо, створюючи новий фронт у війні», — прокоментував ситуацію експерт Мехді Рахматі з Тегерана.

Контекст інциденту складніший: Україна звинувачує Іран у підтримці Росії, зокрема у постачанні безпілотників «Шахед» та запчастин до них. Своєю чергою, Іран вважає удар по своєму судну порушенням Статуту ООН. На тлі цього президент України Володимир Зеленський під час візиту до Вашингтона пообіцяв надати американській стороні розвіддані про співпрацю Росії та Ірану, зокрема про передачу Тегерану супутникових знімків американських баз на Близькому Сході.

Попри тимчасове зниження напруженості, остаточно загроза не минула. Іран продовжує наполягати на компенсації, і залишається незрозумілим, чи вдасться утримати ситуацію під контролем у довгостроковій перспективі.