Тиждень тиші перед відставкою: що стоїть за конфліктом навколо НАБУ, САП і генпрокурора

За даними журналіста Михайла Ткача, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія на зустрічі з керівниками НАБУ Семеном Кривоносом і САП Олександром Клименком 7 вересня — після обшуків в Офісі генпрокурора та затримання заступника начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП Сергія Кропиви — говорив про можливе кримінальне переслідування самих очільників цих органів. Зустріч відбувалася в присутності президента Володимира Зеленського. За словами співрозмовників, Арахамія стверджував, що генпрокурор Руслан Кравченко чи то вже підписав, чи то планує підписати підозри Клименку й Кривоносу, і що той «може зірвати пояс шахіда».

Після цього Зеленський вирішив відправити Кравченка у відставку, але відповідне подання до парламенту протягом тижня так і не надійшло. Саме Арахамія, за даними джерел, заспокоював громадськість у кулуарах, що поспішати нема куди, і переконував у цьому самого президента. Цей тиждень затишшя, кажуть співрозмовники журналіста, Кравченко використав для підготовки «підозр» НАБУ і САП — на крок, на який у владі не наважувались навіть у 2025 році, коли намагалися ліквідувати інституційну незалежність антикорупційних органів.

Що це означає на практиці. По-перше, йдеться про тиск не на абстрактні інституції, а на конкретних керівників, які ухвалюють рішення у справах про корупцію. Якщо керівництво НАБУ і САП працює під загрозою власних підозр, це змінює ціну кожного їхнього кроку — від відкриття провадження до передачі справи до суду. По-друге, показовою є асиметрія: генпрокурор, який готує підозри, протягом тижня зберігає посаду, тоді як рішення про його відставку вже ухвалене політично, але не оформлене юридично. Такий розрив між політичним рішенням і його виконанням створює простір для торгу й тиску.

Окремий вимір — поведінка самого Кравченка. За даними видання, він уже перед виїздом із країни у начебто відрядження розумів, що залишає її, можливо, назавжди: близько першої години ночі відмовився від державної охорони, а за дві години перетнув кордон через КПП «Шегині». Після його публічної заяви про підозру Кривоносу і Зеленський, і Арахамія публічно дистанціювались від уже колишнього генпрокурора. Водночас НАБУ та САП офіційно назвали ці дії продовженням системної атаки на антикорупційні органи і кампанії тиску, що почалася в липні 2025 року.

На пресконференції Кривонос і Клименко повідомили, що за детективами НАБУ стежать, і до цього причетна Служба безпеки України, а в реєстрі судових рішень фіксуються спроби отримати інформацію про слідчі дії. Для громадян це означає, що справа не лише про кадрові перестановки: під питанням опиняється спроможність антикорупційних органів доводити справи до кінця без стороннього втручання. А отже — і реальність покарання за корупцію для тих, хто не належить до владної вертикалі.

Підсумок. Історія навколо НАБУ, САП і генпрокурора — це не епізод, а тест на те, чи здатна система дозволити антикорупційним органам працювати без огляду на політичну доцільність. Від того, як завершиться цей етап, залежить не лише доля кількох посадовців, а й довіра до самої ідеї, що в Україні можна притягнути до відповідальності незалежно від посади.