Косово проти України: чому Київ не визнає незалежність і що це означає

У столиці Косова демонтували банер з українським прапором, який висів від початку повномасштабного вторгнення Росії. Приводом стала зустріч президента України з сербським лідером Александром Вучичем, під час якої Зеленський підтвердив незмінність позиції Києва: Україна не визнає суверенітет Косова, залишаючись відданою принципам територіальної цілісності Сербії.

Позиція Києва сформувалася ще 2008 року, коли Косово проголосило незалежність. Як пояснює колишній посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині Олександр Левченко, вже тоді Москва активно підбурювала проросійське населення Криму до сепаратистських дій. Київ свідомо не визнав косовський прецедент, щоб не дати Кремлю юридичних підстав для вимог щодо Криму нібито за бажанням місцевого населення. Якщо Україна змінить позицію, це дасть Росії додаткові аргументи в питанні окупованих територій.

При цьому Косово з 2022 року демонструвало послідовну підтримку України: долучилося до Контактної групи "Рамштайн", передавало мінометні снаряди, бронетехніку, вантажівки, проводило навчання з розмінування для українських саперів. Косово приєдналося до санкцій проти Росії та Білорусі, підтримало Декларацію G7 щодо гарантій безпеки, скасувало візи для українців і приймало українських журналістів. Тому реакція Приштини на слова Зеленського — це розчарування від держави, яка, на думку косовської влади, мала б розуміти їхню боротьбу.

Виконувач обов'язків міністра закордонних справ Косова Глаук Конюфца зазначив: "Ми з жалем сприймаємо заяви президента Зеленського в Белграді… Від першого дня повномасштабної агресії Росії Косово беззаперечно стоїть на боці України… Не менш важливо пам'ятати про чітку відмінність: тоді як Косово запровадило санкції проти Росії, Сербія не приєдналася до санкцій ЄС".

Однак експерти наголошують: заява Зеленського відповідає національним інтересам України. Белград не визнає російську окупацію українських територій, а товарообіг між країнами перевищує пів мільярда доларів щорічно. Сербія має потужний військово-промисловий комплекс — західні партнери закуповують там боєприпаси для України вже приблизно на мільярд доларів. Тож для Києва важливо зберегти з Сербією стабільні відносини.

Позиція України щодо Косова — не унікальна. Незалежність краю не визнають Румунія, Словаччина, Іспанія, Греція, Кіпр. Для кожної з цих країн є власні причини: страх прецеденту для угорських меншин, каталонців, басків чи турецького Північного Кіпру. Як пояснює кандидатка політичних наук Марія Гелетій, у міжнародних відносинах усе створює прецедент, і Косово — це незалежність, проголошена всупереч міжнародному праву.

Показово, що Росія також не визнає Косово, але використовує його як аргумент на користь своєї позиції щодо Криму та Донбасу. Путін ще 2014 року заявляв, що Захід сам створив "косовський прецедент", дозволивши відокремлення без згоди центральної влади Сербії. У квітні 2022 року він знову порівнював Косово з так званими "ДНР" та "ЛНР", хоча Косово постійно виступало проти таких паралелей.

Для Сербії Косово — не просто територія, а колиска середньовічної державності та православної традиції. Тут розташовані монастирі Дечани, Грачаниця, Печська патріархія, а битва на Косовому полі 1389 року стала символом національної жертовності. Після османського панування демографія регіону змінилася на користь албанців, а у XX столітті Косово пережило скасування автономії за Мілошевича, війну 1998–1999 років, яка забрала понад 13 тисяч життів, і міжнародне управління під егідою НАТО.

Косово проголосило незалежність 2008 року односторонньо. Сербія досі вважає край своєю провінцією. Для України ж питання косовського прецеденту — це питання повернення Криму та інших окупованих територій. Як зазначає Гелетій, косовські албанці мають Албанію як "батьківщину", тож їхнє право на самовизначення юридично вразливе, а визнання Косова було політичним рішенням після кровопролиття.

Отже, нинішня ситуація демонструє розрив між геополітичними інтересами та емоційною солідарністю. Україна, захищаючи власні кордони, змушена відстоювати принцип їх непорушності всюди. Косово, пройшовши війну, шукає визнання від держави, чия боротьба перегукується з його історією. Але для Києва збереження принципової позиції щодо територіальної цілісності — не про симпатії, а про стратегічну безпеку.