Кремль заперечує загрозу для Франції після заяви Ле Пен і Барделли

Прессекретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Москва не загрожує Франції чи будь-якій іншій європейській державі. Так він відреагував на нещодавню заяву лідерки ультраправої партії «Національне об'єднання» Марін Ле Пен та голови цієї ж політсили Жордана Барделли, які назвали Росію загрозою для Франції та наголосили, що Москва не має права диктувати французьку політику.

За словами Пєскова, Кремль не сприймає такої критики. «Ми не згодні з цією заявою. Росія не становить загрози для Франції чи будь-якої іншої країни в Європі. Президент Путін неодноразово заявляв про це. У нас немає суперечок з будь-якими європейськими державами, які могли б призвести до серйозних розбіжностей», — цитують його слова. Він також запевнив, що РФ нібито «нікому не загрожує і нікого не шантажує», і додав: «Тому ми категорично не згодні з такими заявами. Ми їх не приймаємо».

Для Франції цей обмін заявами має не лише зовнішньополітичне, а й внутрішньополітичне значення. «Національне об'єднання» роками вважалося силою, прихильною до зближення з Москвою, тож публічне визнання російської загрози з боку Ле Пен і Барделли сигналізує про зміну риторики напередодні виборчих циклів. У своїй заяві політики наголосили, що жодні провокації, таємні операції та дестабілізуючі дії не повинні спонукати Францію сприяти досягненню Росією її військових цілей в Україні.

Водночас заперечення Кремля вписується у звичну для Москви лінію: відкидати будь-які звинувачення у ворожості до європейських країн, натомість покладаючи відповідальність за напруженість на Захід. Для українського контексту важливо інше — те, як саме провідні політичні сили Європи формулюють своє ставлення до Росії. Якщо навіть партії, яких раніше критикували за м'якість щодо Москви, публічно говорять про загрозу з її боку, це звужує простір для аргументів на користь послаблення підтримки України.

Підсумок: Кремль традиційно заперечує будь-яку загрозу для Європи, але сам факт такої дискусії у Франції показує, що тема російського тиску залишається центральною у європейській політиці — з прямими наслідками для подальшої допомоги Україні.