Кваснєвський: головна вразливість Росії — не економіка, а настрої суспільства

Про це він сказав в інтерв'ю, розмірковуючи про те, скільки ще Росія здатна витримувати власну війну проти України. На його думку, найцікавіший складник цієї оцінки — психологічна стійкість росіян, а не суто військові чи економічні показники. «Можливо, саме психологічні зміни та зміна суспільних настроїв у Росії можуть схилити Путіна до прискорення пошуків перемир'я», — підкреслив він.

Кваснєвський звертає увагу на те, що війна дедалі відчутніша безпосередньо в Росії. Завдяки розвитку українських технологій, за його словами, жителі Москви, Санкт-Петербурга чи регіонів аж за Уралом побачили: це не те, що можна просто дивитися по телевізору, і не серіал — це те, що вони вже відчувають на собі. Такі атаки, вважає політик, поступово руйнують у російському суспільстві відстороненість від війни за принципом «моя хата скраю». Він ставить питання, як довго суспільство готове одночасно приймати погіршення економічної ситуації, втрати та пряму загрозу, і називає це головною вразливістю Росії сьогодні. Окремо він нагадує, що йдеться не лише про загиблих, а й про тих, хто повертається пораненим.

Водночас політичну стійкість російської системи Кваснєвський оцінює як високу. Він зазначає, що Путіну за роки правління вдалося надзвичайно консолідувати владу, і навіть порівнює його позиції зі становищем Сталіна: «Можливо, це прозвучить дивно, але він має сьогодні сильнішу позицію, ніж свого часу Сталін». Різницю він пояснює тим, що Сталін, попри потужну репресивну систему, мусив зважати на Політбюро, тоді як нинішній російський президент фактично не має ні парламентського контролю, ні незалежних медіа, ні громадянського суспільства, здатних обмежувати його владу.

Економічну стійкість Росії Кваснєвський оцінює як середню. Перехід на воєнну економіку, за його словами, дозволив Кремлю продовжувати війну попри величезні витрати: «Вони можуть вести цю війну вже п'ятий рік, попри колосальні витрати. Санкції діють, але їхній ефект обмежений». Водночас він припускає, що з кожним наступним роком економічна ситуація в Росії погіршуватиметься.

Щодо перспектив завершення війни політик не має ілюзій. Він не очікує за правління Путіна миру на справедливих для України умовах, адже, на його переконання, російський лідер прагне бачити всю Україну у своїй сфері впливу і цього світогляду не змінить. За словами Кваснєвського, Путін хоче, щоб Україна залишалася буфером між Росією та Європою і перебувала у сфері впливу Москви, а не Заходу. «І про це треба голосно говорити світові, бо складається враження, що там не до кінця розуміють, про що ця війна. А вона саме за це: не за чверть чи половину України — за всю Україну, яка, у розумінні Путіна, має бути частиною "великої Росії", тобто перебувати у сфері російського впливу», — наголосив він.

Навіть підписання мирної угоди, на думку експрезидента Польщі, не обов'язково означатиме кінець гібридної війни проти України: він не виключає подальших маніпуляцій у політичних питаннях чи використання слабкостей країни. Водночас Кваснєвський вважає, що Росія вже зіткнулася з тим, чого Путін не очікував, — зміцненням української свідомості. «Йому не вдасться підпорядкувати Україну, наприклад, унаслідок політичних маніпуляцій. Терором можна підкорити частину території, але не всю країну», — констатував він.

Отже, ключовим фактором, який може змінити перебіг подій, Кваснєвський бачить не стільки на полі бою чи в санкційних списках, скільки в готовності російського суспільства й далі нести тягар війни. Для України та її партнерів це означає, що тиск варто розраховувати надовго, а розмови про мир — перевіряти на реальні наміри Кремля, а не на декларації.