Китай змінює тон щодо Росії: що це означає для України

Протягом останніх трьох місяців спостерігачі фіксують низку сигналів із Пекіна, несприятливих для російської влади. Китай різко критикував ядерний шантаж Москви, а його представник у Раді Безпеки ООН разом із американським колегою наполягав на негайному припиненні вогню. На засіданні РБ ООН 29 липня, за словами автора, виступ китайського представника Фу Конга прозвучав навіть більш проукраїнським, ніж американський: він не лише закликав зупинити бойові дії, а й наголосив, що переговори про повномасштабне врегулювання мають виходити з принципу непорушності територіальної цілісності всіх держав.

Паралельно Пекін, за спостереженням автора, демонстративно тисне на Москву в економічній площині: газ купуватиме лише за власними цінами, технології для криголамів не потрібні, а Північний морський шлях перебирає на себе Китай. На саміті ШОС у Бішкеку голова Сі констатував безпорадність світових інституцій, включно з ООН, і заявив, що особисто посилюватиме координацію та комунікацію зі сторонами конфлікту в Україні. Він нагадав, що Китай представив мирний план із 12 пунктів ще влітку 2024 року — з повагою до суверенітету й територіальної цілісності та негайним припиненням вогню. Показово, що жоден із 28 документів саміту не стосувався найдраматичнішої з обговорюваних проблем.

Автор пояснює інтерес Пекіна через статтю п'ятирічної давнини: Китай нібито зацікавлений у будь-якому сценарії, за якого Росія опиняється в залежності від нього, а Сибір і Далекий Схід — у зоні його впливу. Він порівнює нинішню зміну курсу Китаю з візитом Ніксона до Пекіна 1972 року, після якого СРСР був приречений, хоч і вмирав ще майже двадцять років. На думку автора, тепер зміна віх відбувається у прямому ефірі, і бракує лише візиту українського керівництва до Пекіна у вересні, який справить на російське суспільство та еліти сильніше враження, ніж будь-які удари по нафтопереробних заводах.

Водночас автор критикує Дональда Трампа: той нібито пояснює американським виборцям, незадоволеним цінами на пальне, що винні атаки України по російських НПЗ, і обіцяє припинити ці удари. На думку автора, це свідчить про неготовність тиснути на агресора. Він вважає, що Україні не варто контактувати з Трампом щодо питань війни, але зауважує, що Конгрес і окремі представники адміністрації не дозволять завдати Києву шкоди. Європа, НАТО та коаліція охочих, за його словами, залишаються надійними союзниками.

Підсумок: сигнали з Пекіна справді змінилися, і для України це може відкрити додатковий дипломатичний важіль. Проте заяви — ще не гарантія дій, тож Києву варто зважати на власні інтереси, а не на сподівання, що хтось інший завершить війну замість нього.