Меланія Трамп пустила CNN і Politico на свій захід в ООН попри заборону Білого дому

Акредитації стосувалися події 22 вересня, присвяченої розширенню ініціативи Меланії Трамп Fostering the Future Together — програми, що охоплює добробут дітей, освіту та технології. Журналісти обох редакцій отримали підтвердження ввечері 20 вересня, тобто вже після того, як днем раніше набула чинності заборона президента Дональда Трампа на відвідування Білого дому для цих медіа.

За словами співрозмовника, перша леді приділяє значну увагу деталям своїх публічних заходів — від змісту промов до формулювань у пресрелізах. Вона була обізнана про обмеження, запроваджені президентом, але рішення про видачу акредитацій ухвалював саме її офіс.

Контекст цієї ситуації — різке загострення відносин адміністрації з частиною медіа. 18 вересня Дональд Трамп оголосив про заборону доступу до Білого дому для CNN, Politico і MS NOW, звинувативши їх у поширенні «вигадок або брехні» про його уряд. Наступного дня представників цих трьох редакцій не впустили до будівлі, а перепустки вилучили. Президент також припустив, що обмеження можуть поширити на інші видання, зокрема The New York Times і The Washington Post, які він знову назвав «фейковими новинами».

У відповідь CNN, Politico і MS NOW подали позов проти адміністрації, заявивши, що такі дії загрожують свободі преси та праву громадськості на незалежну журналістику. 21 вересня члени пулу Білого дому — Fox News Media, ABC News, CBS News, CNN та NBC News — оголосили, що призупиняють спільне висвітлення заходів за участі Трампа. Того ж вечора Білий дім транслював його виступ на відкритті нового вертолітного майданчика, проте промови не було чути, оскільки великі телемережі долучилися до бойкоту. На тлі цього Білий дім запустив на своєму ютуб-каналі цілодобову трансляцію заяв і виступів президента під назвою «Trump TV».

Для аудиторії поза США цей епізод показує, наскільки далеко можуть розходитися лінії всередині самої владної команди: офіс першої леді фактично діяв окремо від рішення президента. Для журналістів і редакцій це сигнал, що доступ до публічних подій дедалі більше залежить не від єдиних правил, а від того, хто саме їх організовує. А для громадян це питання про те, яку картину діяльності влади вони зрештою бачитимуть — повну, вибіркову чи сформовану самими установами.