Мендель виступила в Європарламенті онлайн і закликала змінити стратегію війни

16 вересня охорона не дозволила Юлії Мендель увійти до будівлі Європейського парламенту, де вона мала взяти участь у заході за участю представників німецької партії «Альтернатива для Німеччини». Про заборону вона, за власними словами, дізналася за кілька годин до виступу, а причин їй не пояснили. Попри це, її промову показали учасникам як відеозвернення.

Головною темою виступу стало завершення російсько-української війни. Мендель заявила, що і Україна, і Європа, на її думку, наразі обирають ескалацію замість дипломатії, а затягування бойових дій погіршує демографічну, економічну та соціальну ситуацію в Україні. Вона виступила за повернення до дипломатичних контактів із Москвою, одночасно наголосивши, що війну розпочала саме Росія і дії Володимира Путіна виправдання не мають.

«Чи можна дружити з Росією? Як українка, я не бачу можливості негайної дружби після болю, який ми пережили. Але чи мусимо ми далі вбивати одне одного? Одне – не бути друзями; зовсім інше – продовжувати вбивати. Росію можна стримувати й не дати повторити таку агресію – не війною, а розумом, дипломатією і людяністю», – сказала вона.

Окремо Мендель розкритикувала посилення мілітаризації європейських держав і подальший тиск на Москву, закликавши переглянути сам підхід до завершення війни. «Час змінювати стратегію. Інакше не може бути, коли змінилися люди і обставини. Ситуація в Україні з кожним днем критичніша. Тож я питаю вас, законодавців: чому ви не змінюєте стратегію? Хтось має сказати прямо – дипломатії погроз не існує. Її просто немає», – заявила вона. Наприкінці промови вона висловилася за дипломатичне завершення війни та відновлення стабільності й безпеки в Європі, а також подякувала представникам AfD — зокрема співголові партії Тіно Хрупаллі та євродепутату Гансу Нойгоффу, який і запросив її на захід.

Для України ця історія показова з кількох причин. По-перше, вона ілюструє, як тема завершення війни дедалі частіше звучить не лише в Києві, а й на майданчиках, де тон задають політичні сили, критично налаштовані до підтримки України. По-друге, сам факт, що промову довелося показувати у відеоформаті, демонструє межі доступу до європейських інституцій для тих, хто пропонує непопулярні серед більшості країн ЄС підходи. По-третє, заклик до дипломатії з Москвою — це теза, яка в українському суспільстві залишається глибоко чутливою: будь-яка розмова про переговори одразу викликає питання про гарантії безпеки та ціну компромісів. Те, як саме ці ідеї сприймуть у Європарламенті та за його межами, впливатиме на подальший характер дискусії про підтримку України.

Підсумок: виступ Мендель не змінює офіційної позиції ані Києва, ані Брюсселя, але додає голос до тих, хто наполягає на перегляді стратегії. Наскільки цей голос стане впливовим, залежатиме від того, чи знайде він підтримку серед тих, хто ухвалює рішення.