Осінь ескалації: чому Росія посилить тиск на Україну до листопада

Попри різні прогнози про можливе завершення війни, зокрема після саміту ШОС у Бішкеку, сигнали з Москви вказують на протилежне. Путін на пресконференції 1 вересня відкинув заморожування конфлікту, натомість заявив про потребу в "тривалому, абсолютному мирі", що фактично означає вимогу капітуляції України. Представник Росії в ООН Небензя повторив ці умови, які вже давно відомі.

Головна причина такої позиції — залежність режиму Путіна від війни. Оскільки значних успіхів на полі бою немає, Москва робить ставку на інші важелі: масовані удари по енергетиці, тиск на портову інфраструктуру та логістику, а також можливе розширення географії атак. Кампанія вже розпочалася — удари по Одеській області та енергооб'єктах свідчать про перехід до системного тиску.

Бішкек показав Путіну, що міжнародна ціна за війну залишається низькою. Заклики Моді, Токаєва та Китаю до миру не підкріплені реальним тиском, а повернення Росії до фінансового треку G20 лише посилює враження про розмивання ізоляції. Китай, своєю чергою, поглинає частину воєнних витрат Росії, купуючи енергоносії та підтримуючи торговельні канали, хоча й не дає Москві всього, чого вона хоче.

Критичним для Кремля стане період після 18–20 вересня, коли завершаться вибори до Державної думи і політичні обмеження послабшають. Тоді можливі укази про мобілізацію, збільшення контрактного набору та залучення резервістів. Жовтень, на думку аналітиків, стане визначальним для посилення тиску: почнеться опалювальний сезон, а Росія матиме час накопичити ракети та дрони напередодні виборів у США.

Найімовірніший сценарій — різка інтенсифікація повітряної кампанії проти енергосистеми, газової інфраструктури, транспортних вузлів та портів Одеси. На землі тиск триватиме без суттєвих проривів, але Москва намагатиметься створити враження поступового погіршення позицій України.

У листопаді Росія спробує політично використати все накопичене за вересень і жовтень. Для адміністрації Трампа, якій потрібен результат до проміжних виборів 3 листопада, це створює вікно для переговорного тиску. В інтересах Путіна — підійти до цієї дати з максимально сильних позицій, щоб покращити умови майбутнього торгу.

Ситуація загострюватиметься, оскільки жоден із фундаментальних факторів, які могли б змусити Росію сповільнитися, не змінився: ні різке погіршення ситуації на фронті для Москви, ні економічна нестабільність, ні суттєве посилення української ППО, ні реальний тиск з боку Китаю чи США.