США та Іран на Генасамблеї ООН: демарш, ультиматум і переговори за лаштунками

Інцидент стався 23 вересня, коли Пезешкіан з трибуни відповів на попередній виступ президента США Дональда Трампа. Іранський лідер заявив, що сказане американською стороною про Іран суперечить самій суті Статуту ООН, і наголосив: «Він (Трамп — ред.) має знати, що опір іранського народу лише посилиться перед лицем санкцій, посилення тиску та залякування. Ми ніколи не схилимо голови й не станемо на коліна». За його словами, Тегеран готовий до діалогу, дипломатії та переговорів, але не сприймає мову сили.

Контекст, у якому прозвучали ці слова, робить ситуацію ще напруженішою. Днем раніше, 22 вересня, Трамп окреслив фактично два сценарії подальшої політики щодо Ірану: укладення угоди, яка дозволила б країні відновити економіку, або жорсткіші заходи. «Чи я знищу Ісламську Республіку — і зроблю це швидко, не давши їм жодного шансу знову вбивати людей і руйнувати країни?» — цитували його виступ. Раніше, 13 вересня, американський президент припускав, що США можуть залишитися в Ірані й узяти під контроль іранську нафту, провівши паралель із нафтовою угодою з Венесуелою.

За цими заявами стоїть і цілком матеріальний вимір. 15 вересня Пентагон оприлюднив перший офіційний звіт про втрати американської інфраструктури й техніки внаслідок іранських ударів, які пошкодили або знищили військові бази США у восьми країнах. Наступного дня з'явилися оцінки, що за перші п'ять місяців війна коштувала американському бюджету близько 38 мільярдів доларів прямих витрат, а її продовження вимагатиме щонайменше 2–3 мільярдів доларів щомісяця. 18 вересня Трамп говорив про наближення війни до переломного моменту.

Водночас заяви офіційного Вашингтона супроводжуються кроками в іншому напрямку. 22 вересня Трамп повідомив, що іранські посадовці за посередництва Катару провели тригодинні переговори зі спеціальним посланником США Стівом Віткоффом на полях Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку. Після зустрічі Віткофф заявив, що дуже задоволений її результатами, а президент США додав, що незабаром очікуються ще одні переговори.

Для України ця дипломатична лінія має непряме, але відчутне значення: загострення навколо Ірану зміщує увагу й ресурси Вашингтона, впливає на ціни на енергоносії та на загальну готовність партнерів до тривалих конфронтацій. Публічна жорсткість і одночасні переговори за посередництва третьої сторони свідчать, що остаточного рішення ще немає — і саме від нього залежатиме, чи залишиться Близький Схід у стані кризи, чи перейде в режим домовленостей.