Чи змусить паливна криза Путіна сісти за стіл переговорів

За даними польської аналітичної групи Rochan Consulting, у травні Україна встановила рекорд за кількістю успішних ударів по російських нафтопереробних заводах — 16 результативних атак. Від початку 2026 року НПЗ РФ стали мішенню щонайменше 194 атак, що в 11 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

У червні українські сили кілька разів завдали ударів по єдиному НПЗ Москви, що спричинило масштабні пожежі та загострення дефіциту бензину. Через це понад половина регіонів Росії була змушена запровадити жорсткі обмеження на продаж пального, а жителі годинами стоять у чергах на автозаправках.

Аналітики пов'язують підвищення ефективності української кампанії із суттєвим збільшенням виробництва дронів та вдосконаленням системи управління. Важливу роль, за словами українських високопосадовців, відіграє американська розвідувальна підтримка, яка допомагає прокладати оптимальні маршрути польоту безпілотників і обходити російську ППО.

За офіційними даними Міноборони РФ, за перші шість місяців 2026 року над територією Росії та окупованими територіями нібито перехоплено понад 63 933 українських безпілотники. Майже половина цих перехоплень припала на травень і червень. Це свідчить про безпрецедентне навантаження на російську систему ППО.

Директор московського Центру аналізу стратегій і технологій Руслан Пухов зазначає, що українські удари підірвали створювану Кремлем ілюзію про те, що війна не впливає на повсякденне життя росіян. За його словами, Путін припустився ще однієї фатальної стратегічної помилки, вважаючи, що час працює лише на нього.

Попри паливну кризу, Путін не демонструє ознак готовності до переговорів. Він продовжує наполягати, що Росія нібито перемагає у війні. Джерела, наближені до переговорів, повідомляють, що Москва наполягає на масштабних поступках з боку Києва і не готова до змістовних переговорів щонайменше до лютого наступного року.

Директор Rochan Consulting Конрад Музика зазначає, що українська кампанія еволюціонувала з вузької операції проти нафтової інфраструктури у ширшу стратегічну кампанію зі зриву роботи енергетичної, логістичної, промислової та експортної систем Росії одночасно. Це створює тиск на російське суспільство та економіку, але поки що не змушує Кремль змінювати свою позицію.