Пашинян пропонує Москві визначитися щодо бази у Вірменії

17 вересня прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян озвучив позицію, яка фактично перекладає відповідальність за подальший формат відносин із Москвою на саму Москву. За його словами, вирішувати, чи залишати Вірменію в Організації Договору про колективну безпеку, має Росія: якщо хоче — може виключити, якщо не хоче — хай не робить цього. Пашинян повторив, що організація не виправдала очікувань Єревана, оскільки під час війни в Карабаху не надала реальної підтримки, і це завдало серйозного удару по довірі до неї.

Схожа логіка прозвучала і щодо російської військової бази. Пашинян наголосив, що Вірменія не порушувала питання про її виведення — це зробила російська сторона. За його словами, країні така база не потрібна, але Росія залишається дружньою країною: якщо Москва вирішить вивести війська, Єреван не заперечуватиме, «хоч завтра». Якщо ж Росія хоче залишитися, Вірменія готова обговорювати умови перебування «бази, яка їй не потрібна».

Ці заяви, найімовірніше, є відповіддю на слова Володимира Путіна, який після зустрічі з Пашиняном на полях саміту Шанхайської організації співпраці в Бішкеку сам говорив про готовність «хоч завтра» покинути базу, якщо Вірменія її не потребує, і запитував, чи готова вона до цього. Таким чином, обмін репліками перетворився на своєрідний тест: хто першим візьме на себе політичну відповідальність за розрив, який обидві сторони називають можливим.

Для Вірменії йдеться не лише про символіку. Російська база десятиліттями була складовою безпекової архітектури країни, і її потенційне виведення означатиме потребу шукати інші гарантії — передусім на Заході. Саме тому суперечка розгортається на тлі курсу Єревана на зближення з ЄС і країнами Заходу, який супроводжується міжнародними самітами та прийомом західних лідерів. У Москві це сприймають як поступове віддалення від Росії та зниження залежності від російських структур.

Реакція російської сторони вже виходить за межі дипломатичних заяв. Путін говорив, що прагнення Вірменії до зближення з ЄС потребує «особливого розгляду», а також попереджав про можливий «український сценарій» для країни. Спікер Держдуми В'ячеслав Володін критикував Пашиняна за недружню політику, а Росспоживнагляд заборонив ввезення до РФ вірменської мінеральної води «Джермук», а також кількох видів коньяку й вина, посилаючись на перевищення вмісту солей. Схожу заяву, як і Путін, озвучив і Олександр Лукашенко.

Підсумок для Вірменії полягає в тому, що питання бази й ОДКБ перестали бути суто військовими — вони стали індикатором того, наскільки далеко Єреван готовий зайти в переорієнтації зовнішньої політики. Для Москви ж це питання збереження впливу на Південному Кавказі. Найближчі кроки обох сторін покажуть, чи залишиться нинішня риторика лише обміном заявами, чи переросте в реальне переформатування безпекових відносин у регіоні.