Петреус: нова мобілізація в РФ не допоможе — що насправді тисне на Кремль

Розмови про те, що Кремль готує нову хвилю мобілізації, останнім часом лунають дедалі частіше. Але сама лише чисельність армії не є ключем до успіху — таку тезу в інтерв'ю виклав колишній директор ЦРУ Девід Петреус, який свого часу очолював багатонаціональні сили в Іраку та Афганістані.

Петреус не заперечує: за економічними ресурсами й кількістю населення Росія помітно переважає Україну. Проте, за його оцінкою, ця перевага не конвертується в перемогу на полі бою. Показовим він вважає те, що російські війська досі не підійшли до укріплених міст. «Вони навіть не дійшли до Слов'янська. Хоча вони й заявляють, що вони там є, і намагаються це довести всіма можливими способами. Але цього просто не відбувається», — сказав він.

Що це означає для України та її партнерів? Якщо навіть масштабне поповнення армії не змінює картину на фронті, то логіка подальшого протистояння зміщується з площини кількості військ у площину виснаження. А у війні на виснаження, за логікою Петреуса, вирішальним стає тиск на економіку та інфраструктуру противника, а не кількість новобранців у окопах.

Серед дієвих важелів він назвав далекобійні удари українських Сил оборони по території Росії та економічний тиск з боку Європи. Окремо Петреус виділив санкційний пакет сенатора Ліндсі Грема, який, на його думку, Палата представників США має ухвалити якнайшвидше. Він також позитивно оцінив перегрупування, яке нині проводить генерал Михайло Драпатий, назвавши створення угруповань військ дуже мудрим рішенням.

Підсумок Петреуса звучить так: «У певний момент настає межа, коли Путін має усвідомити, що він може мобілізувати все, що мобілізував раніше, ще 100 000 або 200 000 солдатів, але це не дозволить йому досягти навіть своїх тактичних цілей».

Контекст додає ваги цій тезі. За оцінками західних посадовців, щомісячні втрати Росії в Україні приблизно на 6000 військових перевищують кількість новобранців, і протягом останніх двох місяців навіть наявного рівня вербування не вистачає, щоб компенсувати ці втрати. Тобто питання для Кремля стоїть не стільки про те, скільки людей вдасться зібрати, скільки про те, чи встигне армія відновлювати втрати.

Отже, нова мобілізація — це радше спосіб утримати наявний тиск, аніж інструмент прориву. Для України це означає, що ставка на далекобійність, санкції та послідовність підтримки партнерів залишається ключовою, а для Росії — що нарощування чисельності без зміни якості й ресурсної бази не дає стратегічного результату.