Мендель не пустили до Європарламенту: що стоїть за скандалом і до чого тут санкції

Інцидент стався в день запланованого виступу. Захід організувала німецька партія «Альтернатива для Німеччини» разом із політичною групою «Європа суверенних націй». Тема, заявлена для промови Мендель, стосувалася «миру» в Україні — тез, які вона вже озвучувала раніше.

Про заборону на вхід Мендель повідомила у відеозверненні у Facebook. «В день виступу мені заборонили вхід в Європарламент. Я напряму повʼязую це з санкціями Зеленського. Але виступ все одно буде, тому що я знаю, що представляю величезну частину суспільства, яка прагне миру і бути почутою», — заявила вона. У своєму зверненні колишня речниця також згадала про обмеження, які проти неї запровадив її колишній шеф.

Приводом для цих санкцій стали публічні висловлювання Мендель. Зокрема, в інтерв'ю американському блогеру Такеру Карлсону вона стверджувала, що Україна нібито планувала віддати Донбас, а президент Володимир Зеленський нібито обіцяв главі РФ Володимиру Путіну не вступати до НАТО. Ці тези лягли в основу її майбутньої промови в Брюсселі.

Реакція українського дипломатичного корпусу була різкою. Посол України в ПАР Олександр Щерба в коментарях назвав Мендель «лакейкою» президента РФ Володимира Путіна та порадив їй відправитися «в дєрєвню, в глушь, в Саратов».

Для України ця історія має кілька вимірів. По-перше, вона показує, як колишні представники владної команди можуть перетворюватися на майданчик для просування наративів, вигідних Кремлю, — і наскільки чутливою є тема «миру» в європейському політичному просторі. По-друге, вона демонструє межі впливу: навіть маючи запрошення від ультраправої фракції, особа під українськими санкціями не отримує доступу до інституцій ЄС. По-третє, реакція дипломатів засвідчує, що офіційний Київ розглядає такі виступи не як приватну думку, а як інструмент зовнішньої інформаційної політики.

Підсумок: спроба виступу в Європарламенті провалилася на рівні входу до будівлі, але сам конфлікт навколо «мирних» тез Мендель, найімовірніше, не завершиться. Для українського суспільства він залишається нагадуванням про те, що дискусії про мир ведуться не лише на фронті, а й у коридорах європейських інституцій — і що доступ до цих коридорів теж є предметом боротьби.