Помилки накопичуються: як вузьке коло підтримки робить систему Путіна вразливішою

Теорія політичного виживання, описана в праці «Логіка політичного виживання» Буено де Мескіти та співавторів, пояснює, чому автократії з часом стають дедалі крихкішими. Ключовий показник — співвідношення переможної коаліції (W), тобто мінімального кола людей, чиєї підтримки достатньо лідеру для утримання влади, і селекторату (S) — ширшого кола тих, хто впливає на політику.

У Росії W надзвичайно вузька: силовий блок, наближені олігархи та кремлівський апарат. Така конфігурація дозволяє легко купувати лояльність приватними благами — посадами, контрактами, імунітетом. Однак вона ж породжує системне викривлення інформації: підлеглі прикрашають звіти, аби відповідати очікуванням центру. У результаті керівництво втрачає точну картину реальних настроїв і ризиків.

Кейс із партією «Яблоко», якій спершу дозволили реєстрацію на виборах, а потім через кишеньковий суд це рішення скасували, — показовий. Це свідчить не про свідомий експеримент влади, а про прорахунок в управлінні ризиками. Кремль не мав точних даних про реальну підтримку партії, а коли зрозумів загрозу — відреагував надто різко.

Системні удари по нафтопереробних заводах і складах Wildberries мають різні цілі. Атаки на НПЗ — це спроба звузити ресурсну базу W: санкції й воєнні витрати й так скорочують обсяг благ для розподілу серед еліт. Удари по складах — це сигнал для S, спроба показати цивільному населенню, що війна має наслідки, які не сховаєш за телекартинкою.

Помилки не призводять до колапсу автоматично. Але кожна з них звужує запас довіри до наступного рішення. Критична точка настає, коли кілька криз збігаються одночасно: економічний спад, воєнна невдача і публічний розкол еліт. Тоді репресивна спроможність системи може виявитися недостатньою, щоб гасити всі вогнища одразу.

Для України це означає, що стратегія тиску на Росію має враховувати не лише військові, а й структурні чинники. Кожен удар, що звужує ресурси вузької коаліції або демонструє суспільству ціну війни, підвищує ймовірність великого системного зриву — навіть якщо цей процес розтягнутий у часі.