Посли США: Трамп віддає перевагу донорам, а не дипломатам

Президент США Дональд Трамп суттєво змінив підхід до формування дипломатичного корпусу. Серед 102 кандидатів на посади послів, яких він висунув, професійних дипломатів лише близько 10%. Для порівняння: за попередніх адміністрацій щонайменше половина послів були кадровими працівниками Держдепартаменту.

Сенат уже затвердив 90 послів, і лише 25 із них — кар'єрні дипломати, причому більшість отримали призначення ще за часів Джо Байдена. Понад 100 американських посольств досі лишаються без керівників, зокрема в Україні, Росії, Німеччині, Бразилії, Австралії, Венесуелі, Саудівській Аравії, ОАЕ та Катарі.

Замість дипломатів Трамп призначає на ключові посади політичних союзників і бізнесменів. Так, послом у Туреччині став Том Баррак, в Індії — Серджіо Гор, а на Філіппінах — власник ресторану Лі Ліптон, який є членом клубу Мар-а-Лаго. Посольство в Перу очолив Берні Наварро, друг і донор держсекретаря Марка Рубіо.

Фінансові зв'язки призначенців із президентом простежуються чітко. Близько третини з них робили пожертви на кампанію Трампа або пов'язані з ним організації, загалом — приблизно $35 млн. Наприклад, Нік Оберхайден, який пожертвував $1,3 млн, став послом у Єгипті. Його юридична фірма раніше представляла інтереси членів адміністрації Трампа та учасників штурму Капітолію. Значні внески надходили й до інавгураційного комітету: Уоррен Стівен дав $4 млн, Мелісса Аргірос — $2 млн, Тілман Фертітта та Ден Ньюлін — по $1 млн, Нікаль Макгроу — $250 тис. Усі п'ятеро згодом отримали посади послів у Великій Британії, Латвії, Італії, Колумбії та Хорватії.

Такий підхід змінює практику дипломатичних призначень у США, де раніше кар'єрні дипломати вважалися основою посольського корпусу. Для України це означає, що питання призначення посла США може затягуватися, а сам процес дедалі більше залежить від політичної лояльності, а не професійного досвіду. Це створює невизначеність у двосторонніх відносинах, особливо на тлі війни та потреби в координації з Вашингтоном.