Нове керівництво Офісу генпрокурора: що означає призначення Ковальського

Президент Володимир Зеленський указом призначив виконувачем обов'язків генерального прокурора Антона Ковальського, який до того очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Рішення ухвалили після звільнення Руслана Кравченка.

Ексзаступник генпрокурора та колишній народний депутат Віктор Чумак звертає увагу, що сам механізм добору кандидатів залишається непрозорим. За його словами, для президента під час таких призначень визначальним є особиста лояльність людини, а оскільки глава держави не знайомий напряму з багатьма посадовцями, він покладається на поради профільних радників. "А до кого може звернутися президент ще, щоб йому сказали, хто там є такий? До Татарова, тому що Татаров в президента відповідає за правоохоронний і судовий блок в Офісі президента. Значить, він може звернутися тільки до нього", — сказав Чумак. Він припускає, що якщо попереднього очільника Офісу генпрокурора лобіював колишній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, то за новою кандидатурою може стояти Олег Татаров. Утім, чим саме керувалися при виборі Ковальського, наразі відкрите питання.

Окремо Чумак звертає увагу на журналістські розслідування про зв'язки нового посадовця з колишніми високопосадовцями прокуратури. Зокрема згадується ексзаступник генпрокурора Мустеца, який працював у Чернівцях і, за цими матеріалами, просував Ковальського під своїм керівництвом. "Неоднозначна репутація у Мустеци, тому що була інформація про зв'язок із контрабандою. Але це просто журналістські матеріали, а не доведені факти", — зауважив ексзаступник генпрокурора. У ЗМІ також згадують про ймовірний вплив інших фінансово-політичних груп, проте Чумак наголошує: оцінювати роботу нового керівника варто виключно за його реальними діями. "Ми будемо опиратися на те, як буде себе вести генеральний прокурор у різноманітних справах. Ми будемо опиратися на те, наскільки він буде об'єктивним при прийнятті тих чи інших рішень", — підсумував він.

Для суспільства ці кадрові зміни мають цілком практичне значення. Від того, хто очолює прокуратуру, залежить, як швидко й неупереджено розслідують справи, що стосуються корупції, воєнних злочинів і зловживань чиновників. Якщо призначення відбувається без прозорої процедури, зростає ризик, що ключові рішення ухвалюватимуть не за критерієм професійності, а за критерієм наближеності до впливових людей. Це підриває довіру і всередині країни, і з боку партнерів, від яких залежить підтримка України.

Саме тому українські антикорупційні організації та європейські партнери наполягають на запровадженні відкритого конкурсу на посаду очільника Офісу генерального прокурора із залученням незалежних експертів. Такий механізм мав би гарантувати незалежність системи кримінальної юстиції та зменшити простір для кулуарних домовленостей. Поки ж питання, хто реально впливає на такі призначення, залишається відкритим, а остаточна оцінка нового керівника — справою його майбутніх рішень.