Посуха на Дунаї грає на руку Росії у війні проти України

Через посуху рівень води в Дунаї впав до критичних позначок: у Сербії біля порту Прахово на поверхню вийшли корпуси німецьких кораблів, затоплених ще 1944 року. У Румунії течія річки сповільнилася настільки, що це серйозно порушило судноплавство та вироблення електроенергії. Для України Дунай був одним із ключових запасних шляхів експорту зерна, коли Чорне море стає надто небезпечним через російські атаки.

Ситуація ускладнюється тим, що Росія одночасно посилює тиск на портову інфраструктуру. Лише за липень було зафіксовано 35 атак на судна в портах, 22 удари по кораблях у морі та 67 по портових спорудах. 9 серпня російські війська атакували міст Маяки, що з'єднує Одесу з Молдовою та Румунією. За оцінками аналітиків, удар був спрямований на порушення сухопутного коридору, який використовувався для експорту, коли морські поставки зазнавали труднощів.

Кліматичні аномалії стають додатковим чинником, який підриває стійкість України. Роками країна покладалася на резервні системи: нові маршрути експорту замість закритих портів, імпорт електроенергії замість зруйнованої генерації, зрошення полів замість дощів. Зараз ці механізми опиняються під тиском одночасно з посиленням російських ударів. Москва вже реагує на кліматичну кризу як на можливість: 10 серпня російський чиновник Анатолій Тіхонов опублікував через держагентство ТАСС есе про те, що спека до 45 градусів у Європі є «економічним вироком» для ослабленого континенту.

Росія також продовжує масовані атаки на південь України. 9 серпня Одеса зазнала комбінованого удару — понад 70 дронів і 20 ракет. Через це рух мостом у Маяках було перекрито, а в місті виникли відключення світла. Румунія неодноразово піднімала авіацію через дрони, які перетинали її територію під час бомбардувань українських портів біля Дунаю.

Таким чином, обміління річки позбавляє Україну одного з небагатьох надійних маршрутів експорту саме тоді, коли Росія методично знищує альтернативи в портах і на суходолі. Кліматичні явища дедалі тісніше переплітаються з військовою стратегією, створюючи додатковий тиск на економіку та логістику країни.