Страх втратити владу: чому Путін обирає ескалацію замість миру

За інформацією інсайдерів, Путін неодноразово говорив наближеним, що «його повісять», якщо війна завершиться поразкою. Це зізнання розкриває справжню мотивацію російського лідера: збереження власної влади та життя є для нього пріоритетом, що переважає будь-які зовнішньополітичні цілі.

Після кількох тижнів роздумів упродовж літа Путін, схоже, схиляється до подальшої ескалації. Одним із факторів, що вплинули на його рішення, міг стати візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви, який диктатор, ймовірно, сприйняв як ознаку слабкості США. Аналогічну реакцію викликав і візит Вільяма Бернса у листопаді 2021 року, після якого Росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Водночас у Кремлі дедалі більше занепокоєні зміною настроїв у російському суспільстві. За даними незалежного центру «Левада-центр», 57% росіян описують ситуацію в країні як «напружену», називаючи серед причин війну, загиблих, мобілізацію та атаки безпілотників. Довіра до державної пропаганди падає, а серед еліт поширюється відчуття, що «цар голий». Проте, як зазначають джерела, економічні проблеми навряд чи самі по собі обвалять режим, адже у Кремля залишаються ресурси та репресивний апарат.

Очікується, що новий виток ескалації може включати посилення гібридної війни проти союзників України, удари по маршрутах постачання зброї та атаки на європейські підприємства оборонної промисловості. Для України це, найімовірніше, означатиме масовані удари по енергетичній інфраструктурі взимку. Крім того, Росія може спробувати збільшити чисельність військ на 300–400 тисяч осіб без оголошення нової мобілізації, використовуючи тиск на регіональну владу. Паралельно Кремль може посилити внутрішні репресії, щоб продемонструвати контроль.

Однак, як зауважують аналітики, жоден із цих кроків не вирішує фундаментальних проблем Росії. Подальша ескалація лише збільшить страждання суспільства та може призвести до ще більшої нестабільності як усередині країни, так і за її межами.