Туреччина надіслала Києву та Москві пропозиції щодо Чорного моря: що це змінює

Про це заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан в інтерв'ю NTV. За його словами, досягти тривалого результату зараз непросто, і сторонам доведеться обирати між продовженням війни та пошуком компромісу. «Ми надіслали пропозицію обом сторонам і чекаємо на відповідь», — сказав він, не розкриваючи змісту ініціатив.

Для України Чорне море — це не лише безпека південних регіонів, а й експортна артерія, від якої залежать аграрний сектор, валютні надходження та робочі місця. Фідан наголосив, що якщо зібране зерно не потрапить на світові ринки, у багатьох країнах виникнуть проблеми з продовольчою безпекою. Тобто йдеться не тільки про інтереси двох воюючих сторін, а й про стабільність цін і постачань для країн, які залежать від імпорту.

Міністр нагадав про «зернову угоду» 2022 року, укладену за сприяння Туреччини та ООН: вона розблокувала чорноморські порти й дозволила безпечний експорт українського зерна. Угоду згодом було порушено, але, за словами Фідана, певний час існувала фактична робоча система, коли сторони не втручалися в діяльність одна одної. Нині, зазначив він, ситуація інша: відбуваються атаки на порти та різні види морської діяльності. Міністр також визнав, що узгодити позиції сторін, спираючись на досвід попередньої угоди, важко, і що Анкара намагається довести цю справу до завершення.

Контекст пояснює, чому будь-які домовленості тут такі крихкі. Угоду про розблокування портів підписали 22 липня 2022 року в Стамбулі Україна, Туреччина та ООН, а також окремо Росія. Уже 29 жовтня Москва заявила про припинення участі, посилаючись на нібито атаку на кораблі Чорноморського флоту, а 2 листопада повернулася до виконання. Надалі угоду продовжували, зокрема на 120 днів, попри тиск і шантаж, як про це казав тодішній міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський. Навесні 2023 року представники Росії у Спільному координаційному центрі в Стамбулі відмовилися погоджувати рух суден «зерновим коридором», у червні Путін говорив про можливий вихід із ініціативи, а 17 липня Москва надіслала Туреччині, Україні та ООН заперечення щодо продовження, заявивши, що без її участі угода припиняє дію 18 липня. Це означало відкликання гарантій безпеки судноплавства та згортання морського гуманітарного коридору в північно-західній частині Чорного моря.

Далі сторони перейшли до взаємних попереджень. Зеленський надіслав офіційні листи президенту Туреччини Ердогану та генсеку ООН Гутеррешу з пропозицією продовжити роботу угоди або її аналога у тристоронньому форматі. Міноборони РФ заявило, що з 20 липня судна, які прямують до українських портів, розглядатимуть як потенційних перевізників військових вантажів, а Міноборони України попередило, що з 21 липня судна в напрямку російських портів і портів на тимчасово окупованій території можуть вважатися такими, що перевозять вантажі воєнного призначення. З 8 серпня запрацював тимчасовий коридор, зокрема для евакуації суден, які перебували в портах Чорноморськ, Одеса та Південний на момент повномасштабного вторгнення.

Що це означає практично? Пропозиції Анкари не є ані угодою, ані гарантією. Але вони показують, що посередницький канал залишається живим, а питання морської безпеки знову на порядку денному. Для українських експортерів навіть часткове зниження ризиків у морі — це зменшення витрат на логістику й страхування, а отже, підтримка аграріїв і бюджету. Для світу — менший тиск на продовольчі ринки. Водночас без надійних механізмів верифікації та взаємних гарантій будь-яка домовленість ризикує повторити долю попередньої. Тому ключове питання не в тому, чи є пропозиції, а в тому, чи готові сторони виконувати їх на практиці.