Путін посилює боротьбу з навіть «системною опозицією»: що це означає

Аналітики звертають увагу: напередодні виборів у Держдуму російська влада усуває від участі не лише відвертих критиків, а й політиків, які раніше вважалися частиною контрольованої системи. Прикладом став Борис Надєждін, який позиціонував себе як опозиціонера, але роками залишався у «дозволеному полі». Його визнали «іноагентом» і відкрили адміністративну справу через посилання на стрим 2023 року, де була фотографія Олексія Навального. У підсумку Надєждіна не допустили до виборів, і він уже виїхав з Росії, ймовірно, до Франції.

Під загрозою опинилася й партія «Яблуко» — єдина в РФ, що відкрито виступає проти війни в Україні. Лише за останні місяці щонайменше 23 кандидатів не допустили до виборів, часто через звинувачення в «екстремізмі». Карали навіть за публікацію посилань на заборонені соцмережі. Показово, що Надєждін, який називав вторгнення «СВО» і не визнавав Крим українським, все одно не врятувався — отже, Кремль більше не толерує жодної критики, навіть у межах своєї ж системи.

Окрема увага — до безпекової параної Путіна. Він дедалі більше покладається на силові структури, зокрема ФСБ. Це відбувається на тлі успішних ударів українських дронів по російській території та вибуху в московському ресторані, де, ймовірно, святкував призначення головнокомандувач ВКС РФ Олександр Чайко. Путін уникає регіонів, досяжних для безпілотників, і відвідує лише місця з мінімальним ризиком.

Експерти вбачають у такій кампанії не силу, а слабкість: прагнення будь-що придушити навіть найменші прояви конкуренції свідчить про втрату впевненості у стабільності власної влади. Ізоляція від загроз і посилення залежності від силовиків лише поглиблюють цю кризу.