Росія перебирає ключі від чужого бізнесу: що означає нова хвиля експропріації

Після «виборів» до Держдуми партія «Єдина Росія» отримує конституційну більшість. Формально це дає їй змогу ухвалювати рішення без огляду навіть на декоративну пристойність — від продовження мобілізації до вилучення приватних активів, причому не лише російських, а й іноземних. Іншими словами, йдеться не про окремі випадки, а про систему.

21 вересня Путін підписав указ, який передає у тимчасове управління 100% часток компанії, що належить французькій Aptar Europe Holding. Тимчасовим керуючим призначено АТ «Ейч енд ен» — юридичну особу «Логіки молока», колишнього російського підрозділу Danone, націоналізованого ще у 2023 році. За чотири дні до цього іншим указом частки у 16 юридичних особах, пов'язаних із Nestlé, Auchan, FM Logistic та мережею «Лемана ПРО», передали компанії «Л.Е.В. Менеджмент».

Юридично це ще не націоналізація: право власності на РФ не переоформлюють. Але за базовим указом № 302 від 25 квітня 2023 року саме тимчасовий керівник здійснює повноваження власника. Різниця між табличкою на дверях і тим, у кого ключі, тут і є головною. Іноземний акціонер може лишатися у реєстрі, але не має ні строку дії такого рішення, ні автоматичного судового перегляду, ні зрозумілої процедури повернення активів. Є лише наступний указ.

Масштаб відчутний у конкретних цифрах. Nestlé має в Росії шість заводів і близько 7 тисяч працівників, Auchan керує орієнтовно 230–241 магазином із понад 30 тисячами працівників, «Лемана ПРО» — 112 магазинів. Право керувати всім цим отримало АТ «Л.Е.В. Менеджмент» зі статутним капіталом 15 тисяч рублів (менше ніж 8 тисяч грн) і одним працівником у штаті. Компанію зареєстрували в Москві у жовтні 2024 року, а за тиждень до путінського указу її гендиректором став Андрій Краюшкін — чиї ім'я, прізвище та дата народження збігаються з даними генерал-майора, колишнього першого заступника керівника управління МВС з питань міграції. Це вказує на те, що операцію готували заздалегідь.

Схема має кілька взаємопов'язаних форм: тимчасове управління, примусовий продаж за зниженою ціною, «вихідний податок» (із жовтня 2024 року мінімальна знижка — 60% від оціненої вартості, «добровільний внесок» — 35% від ціни угоди), судове вилучення під приводом «стратегічної безпеки» чи «екстремізму» і пряма експропріація окремим указом. Першими великими цілями у квітні 2023 року стали активи фінської Fortum і німецької Uniper, у липні того ж року — Danone і Carlsberg. Російський бізнес Danone очолив Якуб Закрієв, племінник Рамзана Кадирова; згодом управління скасували, відкривши шлях до продажу за 17,7 млрд рублів, із яких Danone мала отримати 10 млрд. Загальний збиток компанія оцінила у €1,2 млрд. Carlsberg, чию «Балтику» теж забрали під зовнішнє управління, продала актив місцевому менеджменту за $320 млн, тоді як до захоплення оцінювала його у $1,06 млрд. Активи Glavprodukt спершу передали «Росмайну» як «тимчасові», а у липні суд постановив повністю передати їх державі.

Бувають і винятки: у березні 2025 року Путін повернув Ariston повний контроль. Але це радше підтверджує правило — повернення відбувається виключно за указом, а не за законом. За оцінкою KSE Institute, станом на початок 2025 року сукупні прямі втрати іноземного бізнесу від списань, захоплень і несправедливих судових рішень перевищили $170 млрд, із яких понад $57 млрд — втрати 30 компаній, чиї активи захопили. До лютого 2022 року ці активи коштували $74 млрд.

Для України ця історія має цілком практичний вимір. По-перше, вона показує, що будь-які домовленості з Кремлем не мають гарантій: власність там існує лише доти, доки власник зручний. По-друге, конфіскація активів наповнює російський бюджет і підживлює війну, а отже, питання компенсацій і використання заморожених російських резервів стає ще гострішим. По-третє, реакція навіть тих французьких політиків, яких раніше помічали у проросійських настроях, показує: економічні інтереси здатні змінювати політичну риторику. Лідери «Національного об'єднання» Жордан Барделла та Марін Ле Пен назвали захоплення активів Auchan і Nestlé «ворожим актом проти інтересів Франції та країн Європи», заявивши: «Ми не потерпимо спроб Росії прямо чи опосередковано нав'язувати нашій країні свою політику за допомогою залякування, погроз, дестабілізації чи психологічного тиску».

Паралелі з ленінськими більшовиками очевидні: ті почали з банківської монополії у грудні 1917 року, а вже у червні 1918-го націоналізували найбільші підприємства. Різниця в тому, що сучасна російська влада не ліквідує приватну власність відкрито — вона робить її умовною. Власність існує доти, доки власник прийнятний для Кремля. Коли ж Дмитро Медведєв відкрито закликає перейти від тимчасового управління до повного вилучення активів у державну власність, стає зрозуміло: режим уже вставляє свої ключі в чужі двері.