МОК не відповів на агітацію очільника російського спорту: що це означає

Йдеться про подію 11 вересня, коли російський посадовець взяв участь у церемонії вручення премії Паралімпійського комітету Росії. Нагороди там отримували люди, причетні до війни проти України, а Дегтягьов, окрім вручення відзнак, зачитав звернення Володимира Путіна.

Для України це не просто епізод із життя російської бюрократії. Спорт у Росії давно використовують як інструмент легітимації агресії, і кожна така церемонія працює на те, щоб подати участь у війні як норму. Показово, що людина, яка очолює і міністерство спорту, і національний олімпійський комітет, відкрито поєднує свою посаду з пропагандистськими заходами. Від липня цього року Дегтягьов перебуває під санкціями Європейського союзу.

Реакція Міжнародного олімпійського комітету виглядає ще промовистішою на тлі його попередніх рішень. У липні МОК скасував рекомендацію про відсторонення росіян від міжнародних стартів, фактично давши федераціям змогу повертати представників країни-агресорки до змагань. Запит щодо офіційного коментаря з приводу участі Дегтягьова в церемонії залишився без відповіді.

Для українських спортсменів і вболівальників це означає, що питання допуску росіян залишається відкритим і болючим. Капітан збірної України з волейболу Юрій Семенюк критикував такі процеси, а у вересні переможниця Абсолютного чемпіонату світу з легкої атлетики Ярослава Магучіх висловлювалася про рішення окремих федерацій допускати атлетів із Росії та Білорусі до міжнародних змагань.

Підсумок простий: поки міжнародні спортивні структури уникають прямої відповіді, межа між нейтральним статусом і мовчазною згодою стає дедалі розмитішою. Для України це питання не абстрактної спортивної етики, а принципу, від якого залежить, чи залишиться агресія без наслідків у ще одній сфері.