Чому США просять Україну не бити по танкерах РФ у Чорному морі

·384 слівредакція
Світ

Віцепрезидент США Джей Ді Венс попросив Україну припинити удари по нафтових танкерах РФ у Чорному морі, пояснивши це ризиками для світового енергоринку та інтересів американських компаній.

За даними Financial Times, телефонна розмова Венса з Володимиром Зеленським відбулася 31 липня. Під час неї американський віцепрезидент звернувся до українського керівництва з проханням не атакувати судна, які використовують термінал Каспійського трубопровідного консорціуму на узбережжі Краснодарського краю. Причина — цей маршрут пов’язаний із великими американськими корпораціями Chevron та ExxonMobil, а українські удари порушили глобальні постачання нафти.

У Вашингтоні пояснюють таке прохання зростаючою стурбованістю дестабілізацією енергетичного ринку, що може вдарити по інтересах США. Російська нафта, яка зберігається в порту, надходить із Казахстану, і вона стала критично важливою для світового постачання на тлі фактично закритої Ормузької протоки. Тож будь-які атаки на цю інфраструктуру мають ширші наслідки, ніж лише військовий контекст.

Українські удари по російських об’єктах мають дві мети: перенести війну на територію РФ та підірвати нафтогазовий сектор, що фінансує російську військову машину. Експерти зазначають, що прохання адміністрації Трампа не ставить Україну в невигідне становище, але позбавляє її одного з інструментів тиску. Водночас Київ зберігає можливість завдавати ударів по інших енергетичних об’єктах Росії та по військовій логістиці на окупованих територіях, зокрема в Криму.

Тема безпеки судноплавства в Чорному морі загострюється. Туреччина вже запропонувала Москві та Києву мораторій на удари по торговельних суднах через зростання атак на цивільний флот. Водночас в Україні попереджають, що російські удари по українських портах і міжнародних вантажних суднах, які експортують зерно, можуть спровокувати нову глобальну продовольчу кризу.

Підсумок: прохання США до України обмежити удари по танкерах відображає баланс між військовими інтересами Києва та глобальною енергетичною стабільністю. Це не змінює загальної стратегії України, але додає новий вимір у дипломатичні відносини між союзниками.

Читайте також