Теорія селекторату: як Україна тисне на Кремль і чому це працює

·1077 слівредакція
Україна

Застосування моделі політичного виживання до Росії та України пояснює, чому удари по НПЗ і складах Wildberries можуть бути ефективнішими за санкції, а допуск «Яблока» до виборів — ознакою крихкості режиму.

Політологи Брюс Буено де Мескіта, Аластер Сміт, Рендолф Сіверсон та Джеймс Морроу у книзі The Logic of Political Survival описують модель, за якою лідер утримує владу завдяки підтримці мінімальної переможної коаліції (W) та ширшого селекторату (S). Що вужча W відносно S, то більше лідер покладається на розподіл приватних благ — посад, контрактів, привілеїв — замість суспільних. Це дає короткострокову стабільність, але робить систему вразливою в довгостроковій перспективі: виключені групи не мають стимулу підтримувати режим, а інформаційні потоки викривляються, бо підлеглі прикрашають звіти під очікування центру.

Росія є класичним прикладом вузької W: переможна коаліція охоплює силовий блок, наближених олігархів та кремлівський апарат — сотні чи тисячі осіб. Натомість Україна має значно ширшу коаліцію, яка включає міжнародних донорів, опозицію в медіапросторі та виборче населення. Головна відмінність: українську владу не можна «купити» приватними благами, її легітимність тримається на реальній здатності утримувати фронт. У Росії ж, за моделлю Буено де Мескіти, мала W дозволяє лідеру контролювати вузьке коло через страх і матеріальну залежність, але ресурсна база для розподілу благ звужується через санкції та воєнні витрати.

Системні удари по нафтопереробній галузі — це інструмент звуження W Росії: вони одночасно б'ють по бюджету та військовій логістиці, а паливна криза для цивільного населення демонструє раціонування на користь армії. Кампанія проти складів Wildberries — удар по S, спроба донести наслідки війни до побуту росіян. Ефект може бути підсилений через консолідацію режиму («rally around the flag»), але кейс із партією «Яблоко» показує протилежну динаміку: дозвіл на участь у виборах із гаслом «За мир і свободу» та швидке скасування через суд свідчать про занепокоєння Кремля реальною лояльністю S.

Критична точка настає не тоді, коли помилки просто накопичуються, а коли кілька криз збігаються одночасно — економічна криза, воєнна невдача та публічний розкол еліт. Кожен новий цикл ударів прискорює деградацію інформаційних потоків у Кремлі, збільшуючи ймовірність великого системного зриву. Це не гарантує колапсу, але робить його дедалі імовірнішим.

Читайте також