Трамп обирає економічний тиск на Іран замість війни: що це означає

Президент США Дональд Трамп у інтерв'ю Axios дав зрозуміти, що Вашингтон не планує форсувати військову ескалацію з Тегераном. За його словами, зараз тривають «напівпереговори», а США лише спостерігають за економічною кризою в Ірані, який потерпає від високої інфляції та браку коштів. Трамп наголосив, що морська блокада поглибила економічні проблеми іранського режиму, а падіння цін на нафту до $75 за барель пом'якшує негативний вплив конфлікту для американських споживачів. «Усе вирішиться. Завжди все вирішується. Це як шахова гра», — додав він.

Паралельно тривають переговори за участі Ірану, Оману та США щодо умов судноплавства через Ормузьку протоку. Очікувалося, що угоду оголосять ще в середу, однак Тегеран змінив позицію. За даними джерел, у межах нової домовленості Іран може отримати частковий контроль над рухом суден у протоці, чого не було до початку війни. Посередники з Катару та Пакистану поки що не змогли завершити процес.

Внутрішня ситуація в Ірані залишається напруженою: серед керівництва посилюються розбіжності. Президент Масуд Пезешкіан побоюється економічного колапсу та наполягає на домовленостях із США. Натомість командувач Корпусу вартових ісламської революції Ахмад Вахіді виступає проти будь-яких поступок. Глава Вищої ради національної безпеки Ірану Мохаммад Багер Золгадр оприлюднив нові умови для відкриття протоки, які раніше стосувалися лише ядерної угоди. Серед них — скасування блокади та санкцій, виведення американських військ, виплата репарацій, розмороження іранських активів і припинення атак на союзників Тегерана.

Американські посадовці зазначають, що Трамп ще тиждень тому схилявся до відновлення масштабних бойових дій, але зрештою обрав деескалацію. Тим часом щодоби через південний прохід Ормузької протоки вивозять близько 8 млн барелів нафти, і США мають намір нарощувати ці обсяги, доки не буде досягнуто остаточної угоди.

Таким чином, Вашингтон робить ставку на поступове економічне виснаження Ірану, уникаючи прямої військової конфронтації. Це дозволяє США зберегти стабільність нафтового ринку та водночас посилює внутрішній тиск на іранський режим, який опинився перед вибором між поступками та подальшою ізоляцією.