Удари України по НПЗ зруйнували плани Путіна на модернізацію нафтопереробки

У 2013 році президент Росії Володимир Путін особисто відкривав нову установку на НПЗ у Туапсе, назвавши її «надзвичайною» технологією. Однак через тринадцять років саме цей об'єкт став наочним прикладом ефективності українських далекобійних ударів: він був суттєво пошкоджений, а разом із ним — і амбіції Кремля щодо повної модернізації нафтопереробної галузі.

За даними аналізу супутникових знімків, схем та теплового випромінювання, пошкодження на кількох великих НПЗ зберігалися тижнями або місяцями. Наприклад, у Туапсе була знищена не просто інфраструктура, а ключова установка вторинної переробки, яка перетворює важку нафту на бензин, дизель та авіаційне паливо. Без неї завод може працювати, але якість продукції суттєво падає.

Особливо критичними стали удари по установках первинної переробки, які видаляють сіль і воду з сирої нафти. Одна з таких установок нещодавно постраждала в Омську — на відстані 2500 км від українського кордону. Російські експерти оцінюють ремонт такого обладнання в кілька місяців, що спричиняє значно довші простої, ніж удари по резервуарах.

Внаслідок атак Росія втратила понад 30% фактичної та 45% номінальної потужності нафтопереробки. Це спричинило хронічний дефіцит пального в регіонах, тривалі черги на заправках та обмеження на продаж. Хоча окремі заводи, як-от в Омську, частково відновили роботу, значна частина потужностей досі простоює.

Супутникові знімки свідчать, що ремонтні роботи йдуть вкрай повільно. Наприклад, на Московському НПЗ зруйнована вибухом кришка резервуара досі лежить на місці падіння. Дослідження нічного випромінювання показали, що навіть через рік після ударів активність заводів залишається зниженою. Росія посилила захист НПЗ від дронів, однак масовані атаки здатні долати цю оборону.